Імена
Економічна успішність, культурна автономія та інклюзивна кадрова політика дозволили ВУФКУ стати експериментальним майданчиком для багатьох авангардних митців. Саме на українських кіностудіях змогли втілити свої футуристичні маніфести «кіноки» Михаїл Кауфман і Дзиґа Вертов, тепер уже світові кінокласики. Експерименти з кубофутуристичною скульптурою продовжив на знімальному майданчику Іван Кавалерідзе. Лесь Курбас, засновник і режисер експериментального за духом театру «Березіль», не лише зняв на ВУФКУ кілька фільмів, а й привів у кіно визначних режисерів і акторів. Відомі письменники — Михайль Семенко, Юрій Яновський, Ісак Бабель, Остап Вишня, Майк Йогансен — працювали на ВУФКУ редакторами. Плеяда живописців і графіків — Костянтин Болотов, А. Фіногенов, Йосип Кузьковський, Михайло Длугач, — а також молодь із Київського художнього інституту, підробляли у ВУФКУ створюючі афіші та плакати прокатних фільмів. Провідними художниками-архітекторами (декораторами) у ВУФКУ працювали Василь Кричевський, Йосип Шпінель, Володимир Мюллер, Соломон Зарицький та запрошений з Німеччини Гайнріх Байзенгерц. Нарешті співпраця художника-графіка Олександра Довженка і фотографа Данила Демуцького започаткувала новий кінематографічний стиль — поетичне кіно.