Олексій Каплер

(1903-1979)

Олексій (Лазар) Каплер – український радянський драматург, режисер. Каплер народився в Києві, в родині заможного власника київських Каплеровських (Московських) лазень, що розташовувались в сусідньому з теперішнім кінотеатром «Жовтень» будинку. З дитинства був захоплений кіно, був учасником київського естрадного театру.

В 1920-х роках разом із Юткевичем, Козинцевим і Траубергом створив в Києві театр «Арлекін», ставши учасником та співзасновником легендарного «ФЕКСу» (Фабрики ексцентричного актора).

В 1927-му асистував Олександру Довженку на зйомках фільму «Арсенал». Як режисер зняв три фільми, найвідоміший з яких – «Право на жінку» (1930), розповідь про молоду жінку, яка залишивши чоловіка, разом із малою дитиною вирушає до міста щоб навчатися в медичному інституті.

Сценарій до стрічки Каплер написав разом з редактором журналу «Кіно», поетом Миколою Бажаном, а головну роль в ньому зіграла перша дружина режисера – Тетяна Златогорова, яка потім була репресована і загинула.

Проте найбільша слава до Каплера прийшла після виходу стрічок «Ленін в жовтні» (1937) та «Ленін в 1918 році» (1939), сценарії до яких він написав в співавторстві з Тетяною Златогоровою.

В 1942 році 39-річний Каплер познайомився з юною донькою Сталіна – Світланою. Їх роман настільки розлютив «вождя», що вже за рік Каплер був заарештований та засуджений за антирадянську агітацію до п’яти років позбавлення волі.

Звільнившись, в 1948 році він всупереч забороні приїхав в Москву, за що знову був заарештований і відправлений у виправно-трудовий табір до Інти (Комі АРСР). Його було звільнено лише після смерті Сталіна в 1953 році, а наступного – повністю реабілітовано.

Після цього Каплер знову працював сценаристом, написавши у співавторстві сценарії до культових стрічок «Смугастий рейс» та «Людина-амфібія». З 1966 по 1972 роки став постійним ведучим «Кінопанорами», передачі, яка виходила на центральному каналі та зробила Олексія Каплера однією з найпопулярніших зірок радянського телебачення.