Василь Кричевський

(1873-1952)

Василь Кричевський – один із найвидатніших українських художників-модерністів, архітектор, творець національного модерного стилю в архітектурі, засновник національної кінохудожньої школи. Народився на Сумщині. Освіту здобув у Харківському технічному залізничному училищі, де вчився архітектурі та техніці  малювання у професора Загоскіна.

19-річний Кричевський стає помічником міського архітектора Харкова, Альфреда Шпігеля, завдяки якому знайомиться з теоретичними поглядами філософа мистецтва Джона Рескіна, зокрема на роль ужитково-декоративних елементів в архітектурі різних епох.

У 1903 року проектує будинок Полтавського земства в синтетичному національно-модерністичному стилі. Перебирається у Київ, де на запрошення корифея українського побутового театру Миколи Садовського оформлював вистави. Активно включається в культурне життя міста, проектує будинок професора Михайла Грушевського, бере участь у розкопках Десятинної церкви археологом Вікентієм Хвойкою.

Після Лютневої революції Кричевський брав участь в організації Національного театру та Академії мистецтв, ректором якої, власне, і стає. Отримує від Грушевського замовлення на розробку проекту Великого та Малого гербів УНР, печаток держави, паперових грошей і марок УНР.

1925 року ВУФКУ запросило Кричевського – експерта знавця українського національного побуту, виступити консультантом та оформлювачем масштабного біографічного фільму “Тарас Шевченко”.

Уже наступного року Кричевський оформив два історичні блокбастери ВУФКУ “Тарас Трясило” та “Микола Джеря”. Відтак основним місцем роботи Кричевського стає Одеська кінофабрика ВУФКУ.

Тут він оформлює визначні фільми українського німого кіно: 1927 року працює над стрічками “ВасилинаФавста Лопатинського, “Сорочинський ярмарок” Григорія Гричера-Чериковера, “Гонорея” Михайла Шора, “Навздогін за долею” Марка Терещенка, “Черевички” та “Примха Катерини ІІ” Петра Чардиніна та “Звенигора” Олександра Довженка. Кричевський також консультував Георгія Стабового під час зйомок “Двох днів” (1927) — визнаного шедевру українського психологічного кіно.

1928 року Кричевський оформив (обкладинки та більше 400 портретів українських поетів) чотиритомну Антологію української поезії, яку, однак, за кілька років було вилучено з обігу та знищено.

Того ж року Кричевський працював над фільмами “Буря” Павла Долини, “Джальма” Арнольда Кордюма та “Поговір” грузинського режисера Івана Перестіані, що зняв на Одеській кіностудії кілька фільмів. 1929 року Кричевський оформив дві стрічки — агіт-фільм Павла Долини “Чортополох” і психологічну драму Арнольда КордюмаВітер з порогів”.

1932 року Кричевський дебютує в ролі оператора на зйомках фільму “Шлях вільний”, режисером якого був Лазар Бодик — асистент Олександра Довженка на зйомках “Землі”.

1936 року Кричевський оформляє один із найвизначніших українських ранньозвукових фільмів “Прометей” авангардистського режисера Івана Кавалерідзе, а наступного року  працює над стрічкою “Назар Стодоля” Георгія Тасіна за однойменною п’єсою Тараса Шевченка.

Остання стрічка, яку оформив Кричевський — перший український кольоровий фільм Сорочинський ярмарок (1938) Миколи Екка.

1937 року на виставці радянських художників у Лондоні Кричевський отримав другу медаль. Цього ж року відбулася персональна виставка митця в київському Домі вчених. 

Під час німецької окупації Кричевський лишався в Києві, викладав. Наприкінці 1943 року, рятуючись від наступу радянських військ, разом із сім’єю переїздить до Львова, де стає ректором Вищої мистецької школи. 1948 року переїздить до Венесуели до своєї дочки Галини Кричевської-Лінде, де через чотири роки помирає.