+  FOUND  +

Тарас Трясило

Татари

1926, Перша кінофабрика ВУФКУ (Одеса), 7 ч. / 2268 м, 62 хв.

Сценарист:
 Василь Радиш
Оператор:
У ролях:
 Амвросій Бучма (Тарас Трясило), Наталія Ужвій (Марина), Микола Кучинський (Гетьман), Маргарита Чардиніна-Барська (Ягелла), Матвій Ляров (польський магнат, її батько), Леонід Чембарський (син магната), Дмитро Федоровський (шляхтич, друг сина магната), М.Смоленський (гайдук Войцех, дворецький магната), Іван Капралов (Іван, гайдук магната), Іван Замичковський (Кобза, кошовий отаман), Олександр Мальський (запорожець Попсуй Шапка), М.Гершуненко (Перекоти-Поле, запорожець), А.Бєлов (голий запорожець), Лео/нід/ Барбе (ксьондз)

Дія фільму розгортається в ХVII столітті, коли соціальний антагонізм досягає піку. Бідність селян і козацької голоти протиставляється розкішному життю панів, ксьондзів, козацьких старшин і польської шляхти. Козаки відбивають напади іновірців-татар, але поступово усвідомлюють, що справжній ворог набагато ближче. Тарас Трясило підіймає козацтво на допомогу повсталим селянам.

Драматичний історичний наратив, віртуозно зняті масові зйомки кінних атак, рукопашних боїв і народних гулянь контрастують із «салонними» сценами в палаці – балами, застіллями, розвагами багатіїв і їх сімей в одязі із парчі. Режисер з епічним розмахом і уважністю до деталей вибудовує фактуру фільму та характери персонажів. Типажі козаків підбирали за картиною Рєпіна «Запорожці», яка висіла в кімнаті Чардиніна на Одеській кіностудії. Студія тоді на якийсь час перетворилася на музей зброї і артефактів доби Запорізької Січі.  

Дві головні ролі в фільмі зіграли провідні актори театру Леся Курбаса «Березіль». Амвросій Бучма втілив романтизований образ запорізького ватажка – Тараса Трясила. Роль його сестри, до якої залицяється молодий шляхтич, виконала Наталія Ужвій. 

У ролі жорстокої панянки – дружина режисера Маргарита Барська, яка в українському кінематографі дебютувала у Довженка в «Ягідці кохання». Кошового Кобзу на екрані виконав відомий театральний актор Замичковський, це його перша роль в кіно. І хоча «в зморшках його обличчя записана вся історія українського театру», як пише кінокритик Е. Гудін в журналі «Кіно», наприкінці 1920-х років він стане обличчям багатьох фільмів ВУФКУ («Непевний багаж», «Гамбург», «Тарас Шевченко», «Два дні», «Беня Крик»).

Фільм наприкінці 1920-х років показували неодноразово закордоном, зокрема про успішний показ у Парижі писав журналіст і режисер Євген Деслав.

Згодом у паризькому кіножурналі «Сінеопс» вийшла рецензія на фільм, в якій відзначалася хороша гра акторів, красиві краєвиди і «могутність реалізації фільму». Під час показу на Буковині (в Чернівцях), яка в той час була в складі Румунії, фільм викликав фурор, натовп стояв аж на вулиці. У єврейській газеті «Форвертс», яка випускалася в США, але активно поширювалася в Східній Європі, «Тарас Трясило» анонсувався як найвидатніший фільм виробництва ВУФКУ: «Фільм масовий, велетенського розміру, з участю 10 000 осіб. Могутній темп, здається чутно тисячі кінських копит козацьких коней і крики до смерті закатованих…».

Фільм, знятий за однойменним віршованим романом Володимира Сосюри 1925 року, довго вважався втраченим. На 16-міліметровій плівці стрічку віднайшов в архівах Французької фільмотеки кінокритик Любомиром Госейко, де вона зберігалася під назвою «Татари». Зусиллями Довженко-Центру плівку привезли в Україну.

„Націоналістичний фільм. Провадить ідеї безбуржуазності укр. нації і перекольоровує революційні селянські повстання у повстання національно-буржуазні. Романтизує „отаманщину”.   Під час постановки була пожежа. Зйомки виконувалися у вогні пожежі. В кадр попав директор фабрики Нечес. Татари були одягнені гладіаторами”.  В 1937 році фільм вийшов на екрани під новою редакцією з назвою „Повість про гаряче серце” (7 ч., 1832 м).

Резюме Г.Авенаріуса