Григорій Гричер

Григорій Гричер (Черіковер, справжнє ім’я — Григорій Червинський) — український кінорежисер, сценарист. Його кращі фільми змальовують унікальну картину зниклого побуту єврейських передмість та штетлів міжвоєнної доби на тлі радикальних державних перетворень.

Народився 1898 (?) року у Полтаві у робітничій родині. Навчався в Полтаві, Києві, Москві, у 1924-1925 роках розпочав кінокар’єру на ВУФКУ як співавтор сценарію «Єврейського щастя» Олексія Грановського (за Шолом-Алейхемом). Два роки потому Гричер ставить авантюрну комедію «Підозрілий багаж». Як і більшість наступних його робот для ВУФКУ — «Мандрівні зорі» за Шолом-Алейхемом (1926, сценарій Ісака Бабеля), «Сорочинський ярмарок» за Гоголем (1927), «Напередодні» за Купріним (1929, у головній ролі Амвросій Бучма), фільм вважають втраченим.

Чергова екранна адаптація прози Шолом-Алейхема, «Крізь сльози» (1929), принесла Гричеру міжнародне визнання. Прем’єра меланхолійної комедії у Нью-Йорку сталася 19 листопада 1933 року, фільм мав неабиякий успіх. В США збереглася єдина відома копія «Крізь сльози», перемонтована та дубльована мовою їдиш.

Сценарій першої стрічки Гричера на «Українфільмі» написав редактор журналу «Кіно» Микола Бажан. «Квартали передмістя» (1930) торкаються важких питань побутової межрелігійної та міжетнічної ворожнечі, проте динамічно змонтований фільм залишається легким і ліричним. Перемогу над «міщанством» забезпечують комсомольський осередок, що вирішує у майбутньому активніше втручатись в особисте життя молодої пари, та приятель героїв, який тріумфально переїжджає «в комунку»: кіно Гричера яскраво вловлює нові реалії 1930-х.

1931 року режисер випустив «Перший рейс» — пропагандистський документальний фільм про міжнародну подорож пароплаву «Абхазія». Критику «капіталістичного табору» розвинуто у стрічці «Кришталевий палац» (1934). Легка інтонація «Підозрілого багажу» залишилась у минулому: перед нами розгортається трагедія інтелігента-архітектора, що йде на загибель із солідарності з робітничим класом. Зняв картину Юрій Єкельчик, головну роль блискуче виконав Степан Шагайда. Алюзії на нацистську Німеччину стали для Гричера з Єкельчиком приводом для несподіваних стилізацій під німецький експресіонізм.

У 1942 році Гричер під керівництвом Ігоря Савченка знімає сільську музичну комедію «Роки молодії», а потому йде на фронт. У 1944 році, вже у Ташкенті, режисер повернувся до роботи, що перервалася із його смертю 30 листопада 1945-го.