Микола Салтиков

(1886-1927)

Mykola-Saltykov

Микола Салтиков  (1886—1927(в інших джерелах 1941)) — російський, український, радянський театральний трагік, кінорежисер, актор, сценарист. Один з перших режисерів ВУФКУ.

З 1903 грав в антрепризах К. М. Незлобіна в Ризі. В 1906–1910 — у театрах Харкова.

В кіно дебютував як актор 1910 року в стрічці «Король Альберт» (реж. Пухальський, виробництво фірми «Люцифер»).

В 1917 році — у кіноательє Ломашкіна дебютував як режисер.

Після революції 1917 року працював в Одесі на студії «Мірограф» (поставив картини: «Ах ти, доле, зла доле…» (1918), «Голгофа людських страждань», «Народжений від скорботи і розпусти» (1918), «Апостол», «Червоні по білих» (1919), «Саботажники» (1919), «Митько-бегунец» (1920), «Польська шляхта» (1920), «Розповідь про сімох повішених» (1920, у співавт. з П. Чардиніним), «Голод і боротьба з ним» (1922), «Руки геть від Китаю» (1924)).

Салтиков був одним з основних режисерів і акторів Всеукраїнського кінокомітету, а також перших років діяльності ВУФКУ.

Починаючи з 1924 року працював переважно як актор. В 1925 році на запрошення Михайла Капчинського перебрався до Москви.