Олексій Панкратьєв

Олексій Панкратьєв – український кінооператор, один із найбільш знаних майстрів операторської справи за часів ВУФКУ.

Народився в Києві в родині військового лікаря.

В 1927 році  закінчує операторське відділення Одеського державного технікуму кінематографії. Паралельно в компанії з досвідченим Борисом Завелєвим фільмує стрічку «Тарас Трясило» (1927).

З 1928 року працює на щойно збудованій Київській кінофабриці, де знімає фільми режисера Миколи Шпиковського «Шкурник» (1929) та «Хліб» (1930), а також з разом Юрієм Тамарським та Йозефом Роною фільм режисера Арнольда Кордюма «Мірабо» (1930). 

У часи реорганізації українського кіно та його підпорядкування Москві керує з 1934 по 1941 роки  науково-дослідною лабораторією та відділом комбінованих зйомок на Київській кіностудії.

Понад те, в 1930-х роках Панкратьєв читає курс лекцій з операторської майстерності в Київському кіноінституті (1931–1932, 1935–1937).

Як оператор комбінованих зйомок працює над фільмами Ігоря Савченка «Богдан Хмельницький» (1941), Леоніда Лукова «Олександр Пархоменко» (1942), Бориса Барнета «Подвиг розвідника» (1947) та інших.

Після Другої світової війни, повернувшись з евакуації, поєднує роботу головного оператора та оператора комбінованих зйомок.

Серед його доробку післявоєнного періоду – операторська робота в фільмі «Шельменко-денщик» (1957) Віктора Іванова.

В 1960 році фільмує документальну стрічку про народну творчість «Золоті руки», де разом з Олександром Николенко та Сергієм Параджановим зазначений співрежисером.