Арнольд Кордюм

(1890-1969)

Арнольд (Андрій) Кордюм – український режисер, майстер пригодницького кіно, уродженець Станіслава.

У дитинстві пішов з дому та приєднався до мандрівного цирку, де, власне, і змінив своє ім’я з Андрія на більш милозвучне Арнольд.

У Катеринославі брав участь у зйомках одного з перших українських фільмів «Запорізька Січ» (1911) Данила Сахненка, на якому художником-декоратором працював його вітчим Ялисей Шаплик.

Пройшов Першу світову війну, після чого служив начальником агітаційного потягу, а згодом і завідувачем агітаційно-пропагандистського відділу чернігівського Окружкому.

1924 року Кордюм став ідеологічним директором Ялтинської кінофабрики ВУФКУ, а вже наступного року переведений на аналогічну посаду до Одеської кінофабрики ВУФКУ. Саме тут він дебютував як режисер, знявши невеличкий фільм «За лісом» (1926), на якому в кіно також вперше працював Олександр Довженко (як один із членів знімальної групи).

Після цього Кордюму довірили зйомки повнометражних фільмів «Справа № 128» та «Непереможні» (обидва 1927). Перший був присвячений передреволюційній боротьбі 1917-го, другий – боротьбі італійського робітничого класу проти фашистських фалангістів.

Згодом Арнольд Кордюм зафільмував такі стрічки як «Джальма» (1928, історія чеченської дівчини, яку зацьковують консервативні мешканці українського села), «Вітер з порогів» (1929, про будівництво Дніпрогесу на узбережжі Дніпра), «Мірабо» (1930, розповідь про революційні події в Одесі 1919 року), «Полум’я гір» (1931, історія боротьби західноукраїнських лісорубів проти польского свавілля), заживши слави майстра пригодницького кіно, який легко поєднував революційну та соціально-побутову тематику.

Утім, після реорганізації ВУФКУ та підпорядкування українського кінематографу Москві, Кордюм фактично втрачає можливість працювати в ігровому кіно.

У 1935—1940 роках він опиняється на Ташкентській кіностудії «Узбекфільм», а згодом перебирається до київські студії «Укркінохроніка» та «Київнаукфільм», де встиг зафільмувати такі стрічки як «Колгоспні таланти» (1940), «Асканія-Нова» (1947), «В дружбі з наукою» (1948), «Соняшник» (1949), «Слюсарні операції» (1953) та «Паровоз» (1955).