Гліб Затворницький

Гліб Затворницький – режисер ВУФКУ та аматорських фільмів, сценарист, педагог. На думку деяких сучасників – «ерудит, бібліофіл і цинік», а також «типовий невдаха у творчості».

Своє мистецьке життя розпочинає в 1919 році, ставши засновником та режисером першого радянського шкільного театру.

Восени того ж року разом із групою акторів 17-річний Затворницького заарештовують дорогою на гастролі до Одеси й Севастополя. Невдовзі його доправили до Києва, де він певний час перебуває під слідством. 

З 1921 року стає активним учасником руху футуристів, з якими співпрацює до 1925 року, стверджуючи, що «мистецтво повинно бути підпорядковане життю, а художник повинен іти працювати на виробництво». Публікується в журналі «Нова ґенерація». 

У 1921 році отримує відрядження на навчання в Москву до театру Мейєрхольда. За рік повертається до Києва у театр «Березіль». З 1925 року працює сценаристом та режисером Кіноекспериментальної майстерні, де разом зі своїми учнями ставить фільми «Даєш!» (1928) та «Чирвовий валет» (1928). 

Разом з Іваном Перестіані пише сценарій до фільму «Лавина» (1928), поставлений на студії ВУФКУ в Одесі. Займається викладацькою діяльністю: викладає семестр в Московському державному інституті кіно (1933), два роки працює зі студентами-сценаристами індивідуально, а згодом очолює школу підготовки молодих режисерських кадрів при Київській кіностудії. 

Разом зі своїм давнім приятелем Лазарем Френкелем, з яким в 1920-х роках вони намагаються створити незалежну кіностудію при київському театрі «Комункульту, знімає дитячий фільм «Том Сойєр» (1936). Проте вже за два роки його вдруге заарештовують – цього разу після зйомок фільму Олександра Довженка «Щорс» (1939), де він асистував режисеру та обробляв російський текст сценарію. Його затримують за звинуваченням у вживанні наркотиків. 

Микола Бажан під час допиту, на який він викликаний ніби-то в якості свідка, режисера «типовим невдахою у творчості», додаючи, що: «“Невдачі” були, мені здається, і однією із головніших причин побутової нестійкості і розхлябаності Гліба Затворницького, його патологічних звичок — морфінізму, опіокуріння тощо».

Після звільнення в 1940 році стає педагогом в акторській школі Театрі ім. Франка. Під час Другої світової війни лишається в окупованому Києві, створює театр-студію «Гроно», гастролюючі з виставами у Берліні. По війни повертається в Україну, де його заарештовують за співпрацю з німцями та засуджують до 25 років таборів.