Гео Шкурупій

Гео (Ґео, Георгій) Шкурупій – письменник-панфутурист, сценарист і редактор ВУФКУ, журналіст, певний час працював залізничником.

Народився 20 квітня 1903 року в м. Бендери. Батько – залізничний машиніст, мати – учителька. У 1920 р. закінчує Другу Київську класичну гімназію й вступає на медичний факультет Київського університету, однак затримується там тільки на рік. Іще два місяці вчиться в Інституті зовнішніх зносин.

У 1920 р. у літературно-мистецькому альманаху «Гроно» виходить дебютне оповідання Шкурупія «Ми», а в 1922 р. – перша збірка поезій «Психотези. Вітрина третя». Ця, а також наступна збірка – «Барабан. Вітрина друга», що виходить через рік, написані у футуристичному дусі, завдяки чому Шкурупій здобуває прихильність панфутуристів і стає частиною «Аспанфуту».

У 1924 р. «Аспанфут» розпадається, і його лідер Михайль Семенко їде до Харкова працювати у ВУФКУ, куди трохи пізніше забирає й Шкурупія, Бажана та Яновського. Однак надовго Семенко там не затримується й вирушає в Одесу, де до нього приєднується Яновський, а Шкурупій та Бажан повертаються в Київ. Там Гео влаштовується на кінофабрику, виступає як редактор стрічок «Темрява» (1927), «Пригоди Полтинника» (1928), «Наговір» (1928), а також пише власні сценарії до фільмів «Синій пакет» (1926) та «Спартак» (1926). Обидві стрічки знімають на Одеській кінофабриці (до сьогодні не збереглися). У журналі «Кіно», що редагує Микола Бажан, про «Синій пакет» виходить велика стаття, серед ілюстрацій до якої – одна з небагатьох уцілілих фотографій Гео Шкурупія.

Окрім як поет і сценарист, Шкурупій виступає як цікавий прозаїк. У 1925 р. виходить збірка гостросюжетних оповідань «Переможець дракона», а в 1928 р. письменник публікує перший в українській літературі експериментальний роман «Двері в день», що поєднує в собі елементи кіносценарію й художнього репортажу, бульварного любовного, історичного роману й детективної новели.

У 1930 р., після своєї єдиної закордонної подорожі, Гео Шкурупій пише «Монгольські оповідання», а трохи пізніше – роман «Жанна-батальйонерка», щоправда, позначений впливом радянської історико-революційної прози.

У тому ж таки 1930 році Шкурупій очолює київський відділ «Нової ґенерації», стає редактором однойменного авангард-альманаху й встигає випустити два його номери. Там публікується кіноповість «Земля» Олександра Довженка, статті Миколи Ушакова та ін.

3 грудня 1934 р. письменника заарештовують за сфальсифікованим звинуваченням в участі в київській «терористичній організації ОУН». Спочатку його засуджують до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах, але після перегляду справи 25 листопада 1937 року виносять смертний вирок. 8 грудня 1937 року письменника розстрілюють. У 1957 році Гео Шкурупій посмертно реабілітований.