Костянтин Гарін
Костянтин Адольфович Гарін — російський та український театральний та кіноактор. Близько десяти років працював у Одесі, в Одеському драматичному театрі на та кінофабриці ВУФКУ.
Освіту здобув у Казані. Напередодні Першої світової війни виходив на сцену та режисував вистави у театрі «Мозаїка» в Санкт-Петербурзі. Кінокар’єру Гаріна розпочато у середині 1910-х, його перший фільм виробництва ВУФКУ — «Шведський сірник» (1922) Миколи Салтикова за оповіданням Чехова.
1923 року з’являється на екранах у стрічці «Не спійманий — не злодій», що її вважають однією з перших українських комедій. Талант коміка допоміг Гаріну вдало виконати головну роль фабриканта-емігранта Вольфера в фільмі Пантелеймона Сазонова «В пазурах Радвлади» (1926). Ще одному «небажаному елементові» актор дарує життя в «Гамбурзі» (1926) Владіміра Баллюзека. Цього разу це зрадливий Франц Бук, який протистоїть німецьким комуністам.
У 1928 Гарін їде до Ростова-на-Дону, вступає до трупи місцевого драматичного театру. З 1936 працює у Тбіліському російському драмтеатрі імені Ґрібоєдова.