Лідія Островська-Кордюм

Лідія Миколаївна Островська (Островська-Кордюм) – українська акторка, режисерка документального кіно.

Народилася 18 березня 1909 року у Києві.

У 1928 році закінчує Київський музично-драматичний інститут ім. Миколи Лисенка. Того ж року 19-річна Островська йде працювати у щойно відкриту Київську кінофабрику ВУФКУ.

Протягом 1928-1933 років знімається у низці фільмів, однак, знаковою в акторській кар‘єрі Лідії Островської вважається роль Джальми в однойменній стрічці Арнольда Кордюма (1928). Це один із небагатьох фільмів ВУФКУ, у якому головна роль дістається жінці. Уже відомий на той час Кордюм в числі перших режисерів перейшов працювати на поки недобудовану Київську кінофабрику та отримав нагоду зняти фільм про чеченську дівчину, яка під час боїв на Кавказі врятувала пораненого українського хлопця. Для Лідії Островської це було ціле «кінохрещення»: натурні зйомки у Чечні, «купання» у крижаній воді тощо. Витримує вона їх мужньо.

Невдовзі Лідія Островська виходить заміж за старшого від неї на 19 років Арнольда Кордюма. До того, як вона разом з ним відправиться у заслання в Середню Азію, він знімає з нею ще три свої фільми – «Вітер з порогів» (1929), «Мірабо» (1930) та «Останній порт» («Загибель ескадри», 1934). Саме за кінокартину «Вітер з порогів» Арнольд Кордюм попадає у немилість до влади – його звинувачують у «поблажливому ставленні до «класового ворога».

Окрім кінострічок чоловіка Лідія Островської грає також у фільмах «Шкідник» (1929) та «Свято Унірі» (1932).

Перебуваючи в Узбекситані, Островська працює асистенткою режисера на кіностудії у Ташкенті.

Після закінчення Другої світової війни Островська-Кордюм разом з чоловіком та 14-річним сином Віталієм повертаються до Києва з евакуації. Вона знаходить себе у режисурі, і разом з чоловіком починає працювати на Київській кіностудії науково-популярних фільмів («Київнаукфільм») аж до 1981 року.

За ці роки Лідія Островська-Кордюм знімає понад 50 документальних фільмів, здобуває Орден Трудового Червоного Прапору, отримує численні нагороди, у тому числі міжнародні. У її творчій  манері кінознавці виділяють образність, музикальність, поетичність; вона використовує прийоми художнього кіно, розкриваючи при цьому глибокі теми. Поєднує інсценізацію, анімацію, іконографію і метафоричність кадрів натури. Особливо помітними у режисерській творчості Островської-Кордюм біографічні фільми. Саме вона знімає перше неігрове кіно про постать Тараса Шевченка – «Тарас Шевченко – художник» (1954), а згодом і цілий повнометражний фільм – «Розповіді про Шевченка» (1963).

Лідія Островська-Кордюм пішла з життя у рідному Києві 8 грудня 1986 року.