ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922–1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).

Сайт «ВУФКУ. Lost&Found» є першою онлайн-колекцією медіатеки Довженко-Центру і чи не єдиним онлайн-ресурсом, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Місією проекту «ВУФКУ. Lost&Found» є пошук та повернення в Україну втрачених фільмів 1920-х. Сліди ще деяких загублених фільмів того часу можна відшукати в іноземних архівах. Поки ж ми збираємо архівні матеріали про втрачені фільми, відновлюємо їх зміст, вивчаємо контекст їх виходу на екрани.

Ці пошуки та дослідження, реставрація та повернення фільмів в культурний обіг потребують фінансової підтримки. Долучившися до кампанії по збору коштів, яка стартує у жовтні 2019 року, ви зможете зробити свій внесок в справу відновлення колекції українського кіно.

За підтримки

Made by CASE digital studio

Роберт Шарфенберґ

(1900-1968)

Роберт Шарфенберґ (Robert Scharfenberg, 1900-1968) — німецький художник, який працював архітектором на фільмах ВУФКУ, один з найбільш яскравих та найменш досліджених німецьких майстрів запрошених працювати в УСРР.

Кар’єра Шарфенберґа розпочалася досить рано, проте одразу на масштабному фільмі Джое Мая «Індійська гробниця» (Das indische Grabmal; 1921) за сценарієм Тео фон Гарбоу та Фріца Ланґа.

Маючи комуністичні погляди, в 1925 році Шарфенберґ відгукується на запрошення з радянської України, де в Ялті будує масштабні декорації барикад для фільму «Боротьба велетнів» (1926), а після там же також працює над «Трипільською трагедією» (1926) та «Кірою Кіраліною» (1927).

Повернувшись до Веймарської республіки здобуває собі славу художника «пролетарського кіно». Працював зокрема з прокомуністичною кінокомпанією Prometheus та на резонансному фільмі «Куле Вампе: кому належить світ» (Kuhle Wampe oder: Wem gehört die Welt?, 1932) Златана Дудова та Бертольд Брехта. Після приходи до влади націонал-соціалістів покидає Німеччину, продовжуючи кар’єру в Нідерландах, Бельгії та Єгипті.