Василь Кричевський

(1872/73—1952)

Василь Григорович Кричевський — видатний культурний діяч; архітектор, творець українського стилю модерн; дизайнер у галузі декоративно-ужиткового мистецтва, книжковий графік, аквареліст, художник театру і кіно, історик архітектури, етнограф, колекціонер, художній критик, педагог; один з засновників Української академії мистецтв (1917), дійсний член ВУАН (з 1922), член численних комітетів, комісій і журі, пов’язаних з увічненням імені та спадщини Тараса Шевченка (з 1910).

Народився 31 грудня 1872 (12 січня 1873), село Ворожба Лебединського повіту Харківської губернії — помер 15 листопада 1952, Каракас, Венесуела, перепохований на українському цвинтарі св. Андрія в м. Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.

Найстарший представник мистецької династії Кричевських, брат Федора Кричевського, батько Василя Кричевського-молодшого.

Навчався в Харківському залізнично-технічному училищі 1885–1889, де отримав основні знання з рисунку й креслення. Надалі працював креслярем і займався самоосвітою, розвивався під впливом відомих харківських архітекторів Сергія Загоскіна і Олексія Бекетова. Входив до кола української інтелігенції Харкова, згодом Києва.

Жив і працював у Харкові, Полтаві, Миргороді, Києві, Одесі.

З 1941 перебував в окупованому Києві. У 1944 з дружиною Євгенією переїхав до Львова, згодом коротко перебував у Братиславі (Словаччина), Бад-Кіссінгені (Німеччина), Марбурзі (Нижня Штирія, нині Словенія), з’єднався з родиною дочки Галини у Бжецлаві (Австрія), всі разом переїхали до старшого сина Миколи, який з 1920-х жив у Парижі (Франція), 1948 вслід за родиною Галини Кричевської-Лінде емігрував до Каракаса (Венесуела).

Серед найвищих мистецьких досягнень:

в архітектурі — будівля Полтавського земства (1903-1908), прибутковий будинок Михайла Грушевського (1909, тут на останньому поверсі мешкала родина Кричевських, будинок був знищений артилерією М. Муравйова з бронепоїзда у лютому 1918, у пожежі загинуло все майно і колекція Кричевського), перша черга будинку письменників РОЛІТ у Києві (1928), будівля Меморіального музею Тараса Шевченка в Каневі (1932-1939),
в графічному дизайні — Великий та Малий Державний Герб УНР (1918, останній використовується донині як Державний Герб України), логотипи книжкових видавництв, логотип ВУФКУ,
в книжковій графіці — обкладинка та ілюстрації до праці Михайла Грушевського «Історія України» (1912), обкладинка та понад 300 портретних заставок для чотиритомної антології «Українська поезія» (видавництво «Книгоспілка», 1929, наклад був повністю знищений після сфабрикованого ОДПУ процесу Спілки визволення України і початку репресій української інтелігенції), оформлення книги «Українська пісня» (видавництво «Мистецтво», 1935, у 1950-х – 1960-х роках класичні орнаментальні мотиви Кричевського наслідувалися іншими художниками), обкладинки до книги Юрія Яновського «Майстер корабля» (1929 або 1930, Кричевський був прототипом одного з персонажів книги),
в кіно – робота художника-постановника на кіностудіях ВУФКУ у фільмах «Тарас Шевченко» режисера Петра Чардиніна і «Звенигора»режисера Олександра Довженка.

Фільми, зняті за участю художника-постановника, художнього консультанта Василя Кричевського-старшого: