Георгій Тасін

Георгій Тасін (Розов) – український режисер художнього та документального кіно, один із піонерів української кіноіндустрії.

Народився в містечку Шумячі Могилевської губернії. Після закінчення Петроградського психоневрологічного інституту очолював Київський окружний фотокінокомітет, а невдовзі – Всеукраїнський кінокомітет – перший централізований орган керівництва щойно націоналізованої кіногалузі України.

Був першим директором Ялтинської (1925–1927) та другим очільником Одеської кінофабрик (1923-1924). У той же час написав сценарії до низки знакових українських фільмів: «Привид ходить по Європі» (1923) Владіміра Ґардіна та «Арсенальці» (1925) Леся Курбаса. Як режисер дебютував стрічкою «Алім» (1926) за сценарієм Миколи Бажана про визвольну боротьбу кримських татар. Продовжуючи працювати з темою упослідження, Тасін знімає «Ордер на арешт» (1927), один із найпотужніших українських фільмів про емансипацію жінки. 

Через рік у прокат виходять безперечні хіти режисера: «Нічний візник» (1929) та «Джіммі Гіґґінс» (1928). 

Найбільшим успіхом Тасіна в звуковому кіно стали стрічки «Назар Стодоля» (1937) за однойменною п’єсою Тараса Шевченка та «Кармелюк» (1938) за власним сценарієм. Після війні за ці фільми, традиційно звинувачені в «національному ухилі», режисер розплатився відстороненням від художньої кінематографії. 

Після повернення з евакуації, Георгій Тасін працював режисером Української студії хронікально-документальних фільмів, яка, по суті, виконувала функції «почесного заслання» для опальних кінорежисерів, де випустив такі фільми як «25 років радянського театру» (1944), «Парад сили та краси» (1945), «Радянська Україна» (1947).