Привид блукає Європою

Дія відбувається у вигаданій імперії, де назрівають революційні зміни. Імператор переїжджає зі столиці в один із віддалених районів країни. Там під час однієї з прогулянок, він знайомиться та закохується у доньку рибалки, висланого колись з країни за участь у підпільному русі.

Імператора починають долати нічні жахи про розправу з боку повстанців. Гінець, якого посилають до столиці, повертається із новинами про захоплення влади у місті революціонерами. Розгніваний імператор вбиває гінця. Рибалка виявляє в паперах убитого повідомлення про революцію, що сталася в країні та підбурює нове повстання. Втрачаючи зв’язок з реальністю імператор влаштовує бал-маскарад у себе в маєтку. Цим користуються повстанці-рибалки, підпалюючи палац.

«Привид блукає по Європі» — фактично перший повнометражний фільм ВУФКУ. Стрічка знімалася в Криму у вересні 1922 року росіянином Владіміром Ґардіним та його трупою. Щойно створене Всеукраїнське фото- кіноуправління, маючи брак творчих кадрів та дізнавшись, що режисер Ґардін перебуває в Одесі на лікуванні від ревматизму, одразу замовило йому кілька фільмів.

Поетика стрічки дивним чином «зшиває» в собі дві епохи — «дореволюційну» салонну драму з елементами модного в пізній Російській імперії символізму та нове радянське кіно з патосом соціальної боротьби та експериментами з мультиекспозицією.

І хоча стрічку знято за мотивами зовсім не радянського/реалістичного по стилю готичного оповідання Едґара Аллана По «Маска червоної смерті» (1842), його прочитання молодим сценаристом Георгієм Тасіним та навіть назва вкладають в неї елементи марксизму. Прикметним і дотепним виглядає той факт, що у По герой твору принц Просперо гинув на балу від алегоричної хвороби під назвою «червона смерть», тоді як у Тасіна і Ґардіна «червоною смертю» виступають вже комуністичні революціонери.

Фільм вийшов на екрани 13 лютого 1923 року.

Копія стрічки зберігається в Національному центрі Олександра Довженка.