Данило Демуцький

Данило Демуцький  – легендарний український фотограф і оператор-експериментатор, який серед іншого зафільмував культові «Два дні» (1927), «Арсенал» (1929) і  «Землю» (1930).

Народився на Черкащині у родині лікаря, учня Миколи Лисенка та збирача українського музичного фольклору. З дитинства захоплюється музикою, мріє про диригентську карьеру. Захопившись фотографією долучається до київського товариства фотолюбителів «Даґер». 

Вступає до університету Святого Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) на медичний факультет, але після першого відвідування моргу вирішує стати юристом. 

1913 ро­ку Де­муць­кий упер­ше бере участь у «Все­російській ви­с­тавці ху­дож­ників світло­пи­су» з чо­тир­ма пей­за­жа­ми, зня­ти­ми об’єкти­вом мо­нокль. Після навчання займається не юридичною, а фотографічною практикою. Ви­с­тав­ляє свої ро­бо­ти на ви­с­тав­ках світло­пи­су в Києві, Хар­кові, Одесі, Москві, Пе­тер­бурзі. Працює фотографом в журналах «Вестник фотографии», «Солнце России» та у власноство­реній фо­то­май­стерні при те­атрі «Березіль» Леся Курбаса.

1921 року молода Українська академія наук запрошує Демуцького організувати академічну фотолабораторію.

З 1926 року починає працювати в кіно, спочатку як завідувач фотолабораторії Одеської кінофабрики (робить фо­топроби акторів), а згодом, підтриманий Олексієм Ка­люж­ним, як кінооператор. 

Разом із німецьким оператором Йозефом Роною фільмує свої перші фільми – «Вася-реформатор» (1926) та «Ягідка кохання» (1926). 

Приятелює з Олександром Довженком; разом вони їдуть до відрядження Берлін-Лондон-Париж та створюють один із найбільш відомих творчих тандемів українського кіно. Разом вони створюють «Арсенал» (1929), «Землю» (1930), «Івана» (1932). Понад те на Одеській кінофабриці Демуцький фільмує «Свіжий вітер» (1927) і  «Два дні» (1927) Георгія Стабового, «Примхи Катерини ІІ» (1928), «Лісова людина» (1928), «Тобі дарую» (1929). 

Після війни на Київській студії знімає один із найпопулярніших детективів про війну – знаменитий «Подвиг розвідника» (1947) Боріса Барнета, «В мирні дні» (1950, приз у Карлових Варах за найкращу операторську роботу), «Тарас Шевченко» (1951), «Калиновий гай» (1953). 

Та до війни, 19 жовтня 1934 року оператора Київської кіностудії Данила Демуцького заарештувують і репресують. Заслання відбуває у Ташкенті. Напердодні війни ненадовго повертається до Києва. 

Наступні три стрічки фільмує під час та після війни на Ташкентській кіностудії: «Насреддін в Бухарі» (1943), «Тахір і Зухра» (1945), і «Походеньки Насреддіна» (1947). 

«Якби Данило Демуцький створив за все своє життя тільки «Землю» і не був би автором інших прекрасних творів мистецтва, все-одно людство вважало б його одним із найвидатніших митців сучасності», – писав про нього Анрі Барбюс