Василь Кричевський (молодший)

Василь Васильович Кричевський — живописець, художник кіно, книжковий графік, педагог, працював у галузі реклами.

Народився 18 березня1901, Харків — помер 16 червня 1978, Маунтін-В’ю, Каліфорнія, США, похований на українському цвинтарі св. Андрія в м. Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.

Молодший син Василя Григоровича Кричевського від першого шлюбу з Варварою Марченко, представник мистецької династії Кричевських.

Закінчив 4-у Київську гімназію. Художню освіту здобув у майстернях батька і дядька Федора Кричевського в Київському художньому інституті, який закінчив у 1923 році.

Викладав у Київській художньо-індустріальній профшколі. Співпрацював з українськими книжковими видавництвами. Був активним учасником художніх виставок в Україні, згодом — в США, Канаді, Європі.

З 1926 року працював художником-постановником на Київській та Одеській кіностудіях ВУФКУ, брав участь у створенні близько 20 фільмів. Знявся як актор в ролі цигана у фільмі «Сорочинський ярмарок» режисера Григорія Гричера-Чериковера. Найбільш уславлена робота художника кіно — «Земля» режисера Олександра Довженка.

У 1941 був мобілізований, хоча за віком не підлягав мобілізації, його підрозділ без відповідного екіпірування пішим порядком був відправлений до Полтави і потрапив в оточення, Кричевський був змушений повернутися до окупованого Києва. У 1943 разом із дружиною Оленою й донькою Катериною виїхав до Львова, згодом до Праги. Після завершення війни перебував з родиною у таборі Ді-Пі (скорочення від англ. Displaced Persons – переміщені особи) в Мангаймі (Німеччина), 1949 – емігрував до США. Жив і працював в містечках Маунтін-В’ю і Пало-Альто, Каліфорнія.

Фільми, зняті за участю художника-постановника Василя Кричевського-молодшого:

• «Джальма» (1928, реж. Арнольд Кордюм)

• «Василина» (1928, реж. Фавст Лопатинський)

• «Земля» (1930, реж. Олександр Довженко)

• «Контакт» (1930, реж. Євген Косухін)

• «Шлях вільний» (1932, реж. Лазар Бодик, Ісаак Животовський, оператор Василь Кричевський)

• «Мак цвіте» (1934, реж. Юрій Мурін)

• «Моє» (1934, реж. Олександр Штрижак)

• «Прометей» (1936, реж. Іван Кавалерідзе)