Соломон Зарицький

(1889-1975)

Соломон Зарицький – український художник театру і кіно, живописець. 

Народився в Києві. В 1910 році закінчує Київське художнє училище, де навчається у таких знаних майстрів як Пимоненко, Світославський, Дядченко. 

Як і багато тогочасної інтелігенції деякий час викладає (малювання в школі). Працюючи в майстернях армійської Революційної військової ради, займається виготовленням агітаційних плакатів та стає одним з піонерів агітаційно-пропагандистського кіно. Згодом починає співпрацювати з театром, де розробляє ескізи декорацій та костюмів. Після чогопереходить на ВУФКУ – спочатку на Одеську, а потім і на Київську кінофабрику.

Працює на жанрових фільмах «Лісовий звір» (1924, реж. Аксель Лундін), «Пілсудський купив Петлюру» (1926, реж. Аксель Лундін, Георгій Стабовий), «Шкурник» (1927, реж. Микола Шпиковський), «Пригоди полтинника» (1928, реж. Аксель Лундін), «Квартали передмістя» (1930, реж. Григорій Гричер-Чериковер), «Право на жінку» (1930, реж. Олексій Каплер). В співавторстві з Георгієм Байзенгерцем долучається до роботи над масштабною постановкою «Джіммі Хіггінс» (1928, реж Георгій Тасін)

Серед його найбільш відомих робіт 1930-х років – комедія «Якось влітку» (1936, реж. Ханан Шмаін, Ігор Ільїнський) та епічне «Велике життя» (1939, реж. Леонід Луков). 

Після війни працює на телебаченні.  

Зарицького часто називають одним з перших знакових художників українського кіно. Його роботу відзначає вміле поєднання реальності та гротеску, він час від часу вдається до шаржування. 

Все це можна було побачити зокрема на його першій персональній виставці, яка відкривається в 1969 році в Києві, ставши остаточним визнанням видатного художника.