Владімір Ґардін

Владімір Ґардін — російський радянський актор та режисер.

Народився 18 січня 1877 року в Москві (за іншими даними — в Твері). 

У 1894 році закінчив кадетський корпус і Політехнікум в Ризі.

З 1898 року — актор аматорської трупи провінційної сцени.  У 1904 році молодий артист був запрошений в Драматичний театр Коміссаржевскої, де пропрацював весь перший період існування трупи.

У 1909–1912 роках — актор і режисер театрів Воронежа, Царицина і Саратова. З 1912 року — один з основних акторів і режисерів російського дореволюційного кіно. До 1917 року ним поставлено 33 фільми. У 1919 році — один з організаторів, а потім — перший директор Держкіношколи в Москві (нині – ВДІК).

Навесні 1922 року, перебуваючи на лікуванні ревматизму в Одесі, був запрошений працювати до ВУФКУ. Протягом осені 1922 та 1923 року зняв в Україні шість ігрових та два агітаційні фільми заклавши міцний фундамент фільмографії ВУФКУ.

Спершу в вересні в Криму разом зі командою у складі оператора Бориса Завєльєва, художника Владіміра Єгорова та відомої йому ще з 1914 року акторки Зої Баранцевич розпочав роботу над проєктом «Поєдинок», що вийшов на екрани під назвою «Остання ставка містера Енніока». Одразу після цього в жовтні тією ж командою готує «Привид блукає Європою» та агітаційний фільм «Великий жовтень».

Наприкінці 1923 року повертається в Москву, де разом зі Всєволодом Пудовкіним продовжує виношувати задум екранізації п’єси Анатолія Луначарського «Канцлер і слюсар», яку також планує ставити на студіях ВУФКУ. В квітні 1923 року повертається в Україну цього разу разом з дружиною акторкою та режисеркою  Ольгою Прєображенскою та випускниками її акторського курсу. Однак ВУФКУ пропонує йому постановку фільму на революційну тему «Отаман Хміль», а також твору «Поміщик». Лиш після цього йому вдається взятися за «Слюсаря та канцлера». На останок в Україні знімає неігровий фільм «Дні Паризької комуни» та ще один сюжет з громадянської війни «Остапа Бандуру».

З 1924 року – режисер і актор ленінградських кіностудій: «Держкіно», «Білдержкіно», «Ленфільм».

Помер в Ленінграді 29 травня 1965 року. Похований на Богословському кладовищі Санкт-Петербурга.f