Юрій Яновський

(1902-1954)

Юрій Яновський

Юрій Яновський – поет, прозаїк, драматург, редактор і журналіст кількох періодичних видань, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики.

Народився 27 серпня 1902 р. у селі Маєрове (тепер Нечаївка) на Єлисаветградщині. Там провів дитинство, а в 1919 р. закінчив Єлисаветградське реальне училище. Після цього вчився в механічному технікумі, а протягом 1922 – 1923 рр. – на перших двох курсах у Київському політехнічному інституті.

Як літератор Яновський дебютує віршем «Море» (російською мовою) під псевдонімом Георгій Ней у газеті «Пролетарська правда» від 1 травня 1922 р. Письменника помічає Михайль Семенко, що тоді працює в газеті «Більшовик». Лідер футуристів стає метром талановитого початківця й уводить його в літературу: у 1924 р. у «Більшовику» Яновський публікує вірш «Дзвін» (українською) та стає позаштатним кореспондентом газети. Приєднується до футуристичного руху, вступає до організацій «Комункульт» і «Жовтень», знайомиться з Миколою Бажаном. Їх обох Семенко забирає із собою в Харків, на роботу в сценарному відділі ВУФКУ. Спершу Яновський працює там редактором, паралельно пишучи й публікуючи першу збірку оповідань «Мамутові бивні» (1925), а потім дебютує як сценарист, створюючи сценарій  до фільму  «Гамбург» (1926).

У 1926 р. Юрій Яновський стає художнім керівником Одеської кінофабрики й долучається до роботи над багатьма фільмами. Митець займається відбором і редагуванням сценаріїв, монтажем і створенням написів до кінострічок. Загалом, у листі до президента ВАПЛІТЕ Миколи Куліша, написаному в справі звільнення з Одеської кінофабрики 28 серпня 1927 р., Яновський зазначає, що  протягом 2,5 років його праці у ВУФКУ (із них – 13 місяців на посаді художнього керівника), на фабриці вийшло 24 повнометражні картини, і в роботі над кожною з них він брав участь. Яновський особливо відзначає стрічки «Гамбург», «Тарас Трясило» (1926), «Черевички» (1928), «Сорочинський ярмарок» (1927), «Сумка дипкур’єра» (1927), «Борислав сміється» (1927), «Микола Джеря» (1926), вважаючи їх найкращим із того, що виходило на кінофабриці. Офіційна причина звільнення Яновського з посади абсурдна: «за абсолютне незнання кінематографії і за порчу картин своїм монтажем, а також за складання юмористичних написів, чужих радянському духу». Таке формулювання в наказі про звільнення подає голова Правління ВУФКУ Олександр Шуб, статтю якого «За лікування, за оздоровлення кіно», опубліковану в травні 1927 році у журналі «Кіно», розкритикував Яновський.

Робота на кінофабриці наклала величезний відбиток на всю подальшу творчість митця. Кінематографічний досвід лежить в основі його першого роману «Майстер корабля» (1928 р.), перенесений в есей «Голлівуд на березі Чорного моря». Романи «Чотири шаблі» (1931) та «Вершники» (1935) – дуже кінематографічні, за «Вершниками» у 1939 навіть виходить однойменний фільм; також письменник створює кілька кіноповістей.

Помер Юрій Яновський від серцевого нападу 25 лютого 1954 р. у Києві.