Міждисциплінарна лабораторія кіно
Інфографіка діячів ВУФКУ
Дефіцит техніки виявився не єдиним викликом для ВУФКУ — знімати кіно було попросту нікому. На початку 1920-х років профільних навчальних закладів, де би готували режисерів, операторів і сценаристів не існувало. Вихід із такої ситуації виявився простим і геніальним — інклюзивна кадрова політика, результати якої покликана проілюструвати створена нами інфографіка .
По-перше, ВУФКУ активно взялося долучати до роботи в кіно відомих дореволюційних режисерів, зокрема, Петра Чардиніна, Владіміра Гардіна, Акселя Лундіна. А колишній генерал-хорунжий антибільшовицької армії УНР Юрій Тютюнник став на ВУФКУ актором та сценаристом.
По-друге, ВУФКУ дало дорогу молодим та прогресивним, хоча і недосвідченим у кіно митцям з інших мистецьких царин: театральним режисерам, фотографам, письменникам, художникам, графікам і навіть скульпторам. Так, фотограф Данило Демуцький став легендарним оператором, режисер експериментального театру «Березіль» Лесь Курбас зняв кілька фільмів та створив цілу акторську школу, а скульптор-конструктивіст Іван Кавалерідзе, чиї пам’ятники прикрашають не одну площу столиці, відзначився в українському кіно дев’ятьма фільмами. Насамкінець, маловідомий художник-плакатист Олександр Довженко і досі залишається найбільш впізнаваним у світі українським кінорежисером.
Завдяки такій оригінальній рекрутинговій політиці ВУФКУ поставило досягнення в інших видах мистецтва – театрі, літературі, скульптурі, живописі та графіці – на службу кіно як синтетичному мистецтву, залучивши з кожного з них новітні художні прийоми для розвитку специфічної кіномови.
Врешті-решт, ВУФКУ запрошує з Європи на українські кінофабрики закордонних кінофахівців. Із Німеччини приїздять кінооператори та художники. Найвідомішому російському поету-футуристу Владіміру Маяковському ВУФКУ замовляє сім сценаріїв. На запрошення ВУФКУ приїздить в Україну і Дзиґа Вертов, найрадикальніший документаліст 1920-х років, та знімає в Києві, Харкові та Одесі «Людину з кіноапаратом» (1929) — стрічку, нещодавно визнану найкращим документальним фільмом усіх часів.