Семен Свашенко

Семен Свашенко – український актор, зірка довженківських фільмів «Звенигора» (1927) та «Арсенал» (1929).

Народився в селі Дергачі на Харківщині в селянській родині. До Києва перебирається в 1922 році, вступивши до Кооперативного технікуму, який досить швидко кидає заради Київського музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка, де навчається протягом 1922–1925 років у класі Леся Курбаса. Згодом стає актором театру «Березіль».

У 1925 році, завдяки Курбасу, дебютує в кіно – в стрічці «Арсенальці» (1925), сюжет якої обертається навколо більшовицького повстання на київському заводі «Арсенал». Сюжет і проблематика фільму згодом буде переосмислена Олександром Довженком в «Арсеналі», де Свашенко зіграє головну роль.

Другою ж роллю в кіно для актора стане довженківська «Звенигора» (1927), де він втілює на екрані канонічний образ молодого українця Тимоша.

Характерна для акторської гри Свашенка мімічна економія, яка контрастує з живою й багато нюансованою грою очей, помітна в усіх його роботах.

Лише в 1929 році Семен Свашенко знімається у чотирьох фільмах: «У заметах», «Дві жінки», «Новими шляхами» та «Експонат з паноптикуму». Останній – режисера Георгія Стабового був одним яскравим прикладом українського психологічного німого кіно, а Свашенко виконав у ньому свою другу головну роль.

1930 року Семен Свашенко знімається в двох найвизначніших фільмах українського авангардного кіно – «Землі» Олександра Довженка та «Перекопі» Івана Кавалерідзе. Роль Свашенка в «Землі», на відміну від попередніх ролей у Довженкових фільмах, наскрізно просякнута вітальністю, а епізод з танцем його героя і досі вважається одним із найліричніших епізодів світового кінематографу.

Наступні кінороботи Свашенка в українському кіно – у фільмах «Людина з містечка» (1930), «Фата Моргана» та «Штурмові ночі» (обидва – 1931 року) – другорядні. 1933 року, ймовірно рятуючись від репресій, він переїздить до Москви, й відтоді знімається тільки на російських кіностудіях (крім фільму «Сторінки минулого» 1957 року, знятого на Одеській кіностудії).

Визначні стрічки за участю Свашенка довоєнного періоду – романтична комедія «Біля самого синього моря» (1935) Бориса Барнета, «Дохунда» (1936) Льва Кулєшова. У повоєнних фільмах йому дістаються  епізодичні ролі, серед яких ролі Гаранджі в «Тихому Доні» (1957–1958) Сєрґєя Ґєрасімова та старого солдата у «Війні та мирі» (1965) Сєрґєя Бондарчука. Від 1945 року працює в Театрі-студії кіноактора в Москві, з 1957 – в акторській студії «Мосфільму».