Олексій Калюжний

Олексій Калюжний – фотограф, кінооператор, діяч українського авангарду.

Народився в Чернігові, там же закінчує реальну школу. З 1916 року вчиться на інженера в Київському політехнічному інституті. Під час навчання знайомиться з одним з піонерів української фотографії головою товариства «Даґер» Миколою Петровим. Після чого починає активно займатися фотографією, знімає моноклем, спеціалізується на портретах.

Влаштовується працювати в новоствореному авангардному театрі ім. Гната Михайличенка, де разом з Валерієм Інкіжиновим одразу організовує кіностудію. Його першим кіноекспериментом стає коротка кольорова (віражована) рекламна замальовка з елементами анімації «Тютюнтрест» (1923). Майстерність Калюжного оцінює ВУФКУ й бере його на роботу у якості київського кореспондента та оператора. Знімає першотравневі свята готує хроніку та культурфільми для Київського обласного відділу ВУФКУ, зокрема стрічки «Боротьба зі шкідниками», «Боротьба з посухою» (1925). Паралельно в 1923-1924 викладає на кінофакультеті Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Щоб ще глибше розбиратися в оптиці та кінотехніці вчить німецьку мову й досліджує спеціалізовані видання.

В 1925-1930 роках нарешті їде в Одесу працювати на кінофабриці в якості оператора ігрових фільмів. В 1926 році готує свою першу картину «Синій пакет», яку знімає Фавст Лопатинський за сценарієм поета Гео Шкурупія. Вже в цій стрічці Калюжному майстерно вдаються пейзажі та експерименти з освітленням.

Того ж року знімає фільм «Беня Крик» за сценарієм письменника Ісака Бабеля, а також– стрічку «Підозрілий багаж» режисера Григорія Гричера-Чериковера, де приборкує своєю оптикою яскраве кримське сонце. Продовжує працювати з Гричером і над однією з його наступних робіт «Напередодні», що фільмувалась влітку та восени 1928 року. Планує співпрацювати і над подальшим проектом режисера «Царський острів», якому так і не судилося бути завершеним.

Знаковою стає його участь в дебютному фільмі Івана Кавалерідзе «Злива» (1929). Художник і скульптор-конструктивіст Кавалерідзе, прийшовши в кіно, приніс в нього радикальну статику та умовність непритаманну іншим фільмам ВУФКУ. Його авангардний твір не відбувся без участі Калюжного. В «Зливі» оператор не лише експериментував зі світлом, досягаючи тонів граніту, гобелену, офорта, а також з використанням небаченої раніше 32-кратної багатократної експозиції, яка, нібито, побила рекорд того часу німецького оператора Зебера.

Проте оскільки «Злива» погано сприймається критикою, його авторам стає важче працювати над їх новими проектами. В 1930 році бере участь в розробці фільмів «Пілот і дівчина», «Навалися», «Право на жінку», проте кожен з них має проблеми з цензурою. І лише фільмування стрічки «Кармелюк» (1931) йому вдається здійснити сповна.

В 1931 році намагається втекти від розправ з формалістами, що широко розгорнулися в Україні та їде працювати в Москву, проте також не знаходить там достатньо замовлень. Його єдиним російським проектом лишається співпраця з Міхаїлом Роммом над стрічкою «Манометр-2» (1931).

В 1934 році його вперше ненадовго заарештовують. Щоб врятуватися від подальшої розправи за сприяння оператора Владіміра Ґальпєріна починає працювати у ВДІКу. 25 грудня 1937 був знову заарештований радянськими каральними органами та за тиждень засуджений до розстрілу за статтею 58-10 Кримінального кодексу РРФСР. Вирок було виконано за два місяці в Ухтинсько-Печорському трудовому таборі.

Письменник Микола Ушаков в своєї книзі «Три оператори» (1930) поруч з Данилом Демуцьким та Михаїлом Кауфманом виділив Калюжного як одного з головних операторів ВУФКУ. Пишучи про його метод Ушаков заявляє: «Калюжний вирішив, що коли кіно справді мистецтво, то життя окремих його речей повинно тягтися не роки, не десятиріччя навіть, а віки, подібно до шедеврів всесвітньої скульптури, малярства й літератури. Щоб жити життям творів Фідія, Гомера й Рафаеля, кіно повинно уникнути всього тимчасового, фейлетонного, випадкового. Воно повинно оперувати лише родовими поняттями речей.»