Микола Садовський

Микола Садовський (Тобілевич) – український актор, один із ідеологів українського побутового театру.

Садовський належить до унікальної родини, де всі четверо дітей стали видатними театральними діячами. Окрім Миколи – це драматург Іван Карпенко-Карий, актор та режисер Панас Саксаганський й оперна співачка та акторка Марія Садовська-Барілотті.

Садовський брав участь у російсько-турецької війни, де пройшов фактично всі великі бої на Балканах та дослужився до офіцерського чину. Проте замість військової кар’єри він повернувся до театру, де колись вже виступав в аматорських виставах.

Після семи років виступів у трупах Ашкаренка, Кропивницького та Старицького, в 1888 році Садовський створив власну театральну трупу, а за сім років разом з Марією Заньковецькою, з якого його поєднували ще й романтичні стосунки, очолив театр «Руської бесіди» у Львові.

За рік він заснував перший український стаціонарний театр – спочатку у Полтаві, а потім й у Києві. Після чого постійно поєднував керівні посади у різних театрах з акторською грою, де виділявся своєю пластичністю та широким діапазоном ролей.

Серед його найвизначніших акторських здобутків – Богдан Хмельницький (в однойменній п’єсі М. Старицького), Сава Чалий (І. Карпенка-Карого), Гетьман Дорошенко (Л. Старицької-Черняхівської), Дмитро («Не судилося» М. Старицького), Опанас («Бурлака» І. Карпенка-Карого).

Під час революційних подій, співпрацював з УНР,  через що з 1923 по 1926 рік змушений був жити у Празі. Після повернення до України, вже не мав можливості займати керівні посади, проте грав в театрі.

В кіно зіграв у стрічці «Вітер з порогів» (1929) Арнольда Кордюма. В цьому фільмі вже 72-річний актор виконував головну роль без дублерів, спокійно пірнаючи у зимове Дніпро та вкотре дивуючи всіх своїм неабияким талантом.