Іван Суворов

Працював на Одеській фабриці ВУФКУ в 1922-1928 роках.

1919 року Суворов викладав на Кінематографічних курсах Ґєорґія Азаґарова. 1920 року потрапив до новоствореного харківського Всеукраїнського кінокомітету. На той час Суворов вже мав деякий досвід художника кіно: ймовірно, його перша стрічка — мелодрама «Розсудить тільки Бог» (1918) В’ячеслава Вісковського. Саме досвідченому фахівцеві випала нагода оформити перший фільм Одеської кінофабрики ВУФКУ — «Шведський сірник» Миколи Салтикова. 1924 року агітаційний антиколоніалістський фільм того-таки Салтикова «Руки геть від Китаю», що його оформив Суворов, потрапляє до першого кіножурналу ВУФКУ «Маховик».

У 1926 році Суворов співпрацює з Фавстом Лопатинським — той дебютує в кіно із «Синім пакетом», драмою, присвяченою боям часів визвольних змагань. Цей фільм не зберігся, саме як і більшість наступних, що в їх створенні брав участь Суворов: «Справа №128» (1927, режисер Арнольд Кордюм), «За стіною» (1928, режисер Амвросій Бучма), «Перлина Семіраміди» (1929, режисер Георгій Стабовий) та ін. Викликає цікавість «Перлина» — фільм, присвячений турецько-козацьким боям часів заснування Одеси, відрізнявся «іронічною подачею історичного матеріалу».

Єдина робота Суворова, що є загально відомою сьогодні, — «Ягідка кохання» (1926), короткометражна комедія Олександра Довженка. Суворов також працював з Довженком й над його попередньою, втраченою жанровою стрічкою «Вася-реформатор» (1926).

1928 року разом із німецьким гостем Генріхом Байзенгерцем Суворов оформив «Плітку» Івана Перестіані. Це була його остання робота у кіно.