Тамілла

Екранізація однойменного роману Фердінана Дюшена — французького письменника, що провів значну частину життя на чиновних посадах в Алжирі та був безпосередньо знайомий з колоніальним правосуддям, жертвою якого постає героїня книжки та фільму.

Алжир, керований французькою адміністрацією. Тамілла — дівчина веселої вдачі, що для неї батько — поважний член кабільської громади Мезіан — шукає вигідного шлюбу. Мезіан обіцяє доньку старому купцю Лахрашу. Це не заважає йому майже відразу продати Таміллу вдруге — цього разу молодому красеню Аклі, з яким дівчина пізнає короткочасне щастя. Але згодом Аклі замислюється про ще одну дружину. Водночас Мезіан плете інтриги, аби виманити в Аклі ще грошей та відкупитись від Лахраша. Вже народивши від Аклі дитину, Тамілла, нарешті, потрапляє в руки Лахрашеві. Все завершується трагедією, а Тамілла опиняється у тюрмі за несправедливим вироком суддів-французів, нечутливих до берберських проблем. Хоча Тамілла й вийде на волю, вона вже — «зіпсований товар».

Фільм за мотивами роману, виданого російською мовою в 1926 році в Лєнінґраді, первісно мав знімати Боріс Ґлаґолін. Невдовзі його місце зайняв гість з Туреччини, провідний майстер раннього турецького кіно Мухсін Ертуґрул, який вирушив знімати «алжирські» натурні сцени до Баку. Завдяки цьому у «Таміллі» збереглися виразні краєвиди кварталів навколо мечетей Тезе Пір і Бібіхейбет у бакинському старому місті — Ічері Шехер. Розлогу стрічку на 7 частин (1969 м) для прокату одразу скоротили до 6-ти (1636 м). Попри це, як і «Спартак» — попередня українська робота Ертуґрула, «Тамілла» зазнала нищівної критики, зокрема через заплутану структуру сюжету. Ба навіть гірше, фільм не мав прокатного успіху.

Вже після перетворення ВУФКУ на «Українфільм» фільм було декілька разів перемонтовано з метою повторного прокату. Варіант у 5-ти частинах під назвою «За що її судили?» («За что ее судили?»), датований приблизно 1930 роком, зберігається в фільмофонді Національного Центру Олександра Довженка. Сюжет та мотивації героїв у цій скороченій версії суттєво відрізняються від розлогого романного оригіналу. Дещо пізніше, вже у розпалі 1930-х, під керівництвом «В.Хрєннікова(ої?)» було зроблено ще одну версію, з новими російськомовними інтертитрами та новим ім’ям героїні — Яміна. Ця версія зберігається у Федеральному архіві Німеччини.

Надані нижче документи допомагають реконструювати оригінальну «Таміллу». Машинописний список інтертитрів «у шости частинах» приблизно відповідає втраченому оригіналу. Список російських інтертитрів «у п’яти частинах» — версії 1930 (?) року. Монтажні листи — одній з пізніх монтажних версій.