По той бік екрану

Інсталяція «кіно/пропаганда»

Ця кімната — кінематографічний словничок радянської пропаганди — «задзеркалля» візуальної культури 1920-х. Це заклик замислитися над природою кінематографічного образу та усталених риторичних фігур радянської ідеології.

Кіно — це ілюзія, а його створення — маніпуляція. Навіть документальний фільм не відображає реальність, а є результатом численних маніпулятивних процедур із зображенням і звуком, які зазвичай лишаються прихованими від глядача по той бік екрану.

У кожному з восьми кубів представлена та чи інша риторична фігура, показова для українського кіно 1920-х років. «Революція», «Монтаж», «Діти», «Індустріалізація», «Колективізація», «Тілесність», «Жінка», «Освіта», «Ворог» — ключові теми, які отримали нове естетичне й ідеологічне оформлення в радянській пропаганді.

Ці концепти і явища в контексті радянської агітаційної програми обмежували й замикали людину в рамки певних норм і пропагандистських образів, формуючи горизонт її бачення та мислення.