Місто, наркотики, кіно

Інсталяція «місто»

Експериментальне містопланування — один із найважливіших векторів радянської утопії, покликаної  створити новий архітектурний простір для людини нового типу — істоти колективної.

Не дивно, що над образом ідеального радянського міста працювали «передові уми», серед яких Казимир Малевич (Архітектон «Гота») і Володимир Татлін («Башта Татліна»).

 У 1920-х роках Україна — країна головно сільська: у містах проживає лише шоста частина населення.

Тож, індустріальне виробництво, новітня транспортна інфраструктура та величезний вуличний натовп — досвід доволі екстремальний навіть для жителя міста — назавжди змінювали сприйняття простору та реальності не одного колишнього селянина.

Супрематична структура нашого уявного радянського міста відсилає, з одного боку, до раціональних урбаністичних проектів радянських інженерів, покликаних організувати людські маси в парадах і демонстраціях; з іншого ж, відображає розгубленість і дезорієнтацію, тривогу та дискомфорт, що їх переживали мешканці і гості міста 1920-х років. Аудіо-інсталяція саунд-художника Георгія Потопальського доповнює цей дещо хаотичний простір рутинними звуками сучасного міста, цим самим поєднує два часові виміри і  досвід життя у місті двох різних поколінь.