Місто, наркотики, кіно
Інсталяція «місто»
Експериментальне містопланування — один із найважливіших векторів радянської утопії, покликаної створити новий архітектурний простір для людини нового типу — істоти колективної.
Не дивно, що над образом ідеального радянського міста працювали «передові уми», серед яких Казимир Малевич (Архітектон «Гота») і Володимир Татлін («Башта Татліна»).
У 1920-х роках Україна — країна головно сільська: у містах проживає лише шоста частина населення.
Тож, індустріальне виробництво, новітня транспортна інфраструктура та величезний вуличний натовп — досвід доволі екстремальний навіть для жителя міста — назавжди змінювали сприйняття простору та реальності не одного колишнього селянина.
Супрематична структура нашого уявного радянського міста відсилає, з одного боку, до раціональних урбаністичних проектів радянських інженерів, покликаних організувати людські маси в парадах і демонстраціях; з іншого ж, відображає розгубленість і дезорієнтацію, тривогу та дискомфорт, що їх переживали мешканці і гості міста 1920-х років. Аудіо-інсталяція саунд-художника Георгія Потопальського доповнює цей дещо хаотичний простір рутинними звуками сучасного міста, цим самим поєднує два часові виміри і досвід життя у місті двох різних поколінь.
