ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922–1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).

Сайт «ВУФКУ. Lost&Found» є  першою онлайн-колекцією медіатеки Довженко-Центру і чи не єдиним онлайн-ресурсом, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Місією проекту «ВУФКУ. Lost&Found» є пошук та повернення в Україну втрачених фільмів 1920-х. Сліди ще деяких загублених фільмів того часу можна відшукати в іноземних архівах. Поки ж ми збираємо архівні матеріали про втрачені фільми, відновлюємо їх зміст, вивчаємо контекст їх виходу на екрани.

Ці пошуки та дослідження, реставрація та повернення фільмів в культурний обіг потребують фінансової підтримки. Долучившися до кампанії по збору коштів, яка стартує у жовтні 2019 року, ви зможете зробити свій внесок в справу відновлення колекції українського кіно.

За підтримки

Made by CASE digital studio
Iмена Arrow

Ніколай Охлопков

(1900-1967)

Охлопков_і

Ніколай Охлопков – режисер, сценарист, педагог, актор театру і кіно.

У 1921-1923 навчався в Державних експериментальних майстерень (на акторському, а потім на режисерському відділеннях). У 1923-1926 роках працював в ГОСТИМе.

З 1930 року керував Реалістичним театром в Москві. У 1938-1943 роках – актор і режисер театру імені Є.Б. Вахтангова. У 1943-1967 роках очолював Московський театр Революції (нині – Академічний театр імені В. В. Маяковського). У 1955-1956 роках – заступник Міністра культури СРСР, режисер в театрах Москви і Ленінграда. Постановник оперних вистав у Великому театрі СРСР, педагог ГІТІСу, професор, член-кореспондент Берлінської академії мистецтв. Народний артист РРФСР (1942). Народний артист СРСР (1948).

У 1927-1930 роках поставив три фільми, два з яких під час роботи на ВУФКУ. Жоден з фільмів не зберігся.

1927 року виходить його гротескна комедія «Мітя»; наступного року – комедія-памфлет «Проданий апетит»; 1930 року вже в Москві – історико-революційна епопея «Шлях ентузіастів».