ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922–1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).

Сайт «ВУФКУ. Lost&Found» є  першою онлайн-колекцією медіатеки Довженко-Центру і чи не єдиним онлайн-ресурсом, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Місією проекту «ВУФКУ. Lost&Found» є пошук та повернення в Україну втрачених фільмів 1920-х. Сліди ще деяких загублених фільмів того часу можна відшукати в іноземних архівах. Поки ж ми збираємо архівні матеріали про втрачені фільми, відновлюємо їх зміст, вивчаємо контекст їх виходу на екрани.

Ці пошуки та дослідження, реставрація та повернення фільмів в культурний обіг потребують фінансової підтримки. Долучившися до кампанії по збору коштів, яка стартує у жовтні 2019 року, ви зможете зробити свій внесок в справу відновлення колекції українського кіно.

За підтримки

Made by CASE digital studio
Iмена Arrow

Георгій Дробін

(1888-1955)

Дробін

Георгій Дробін — український кінооператор. Працював на одеських кіновиробництвах з 1909 року, за радянських часів знімав кіно в Україні, Росії, Узбекистані.

Народився 22 січня (за іншими даними, 22 лютого) 1888 року в Одесі у родині робітника залізниці. Навчався у технічному училищі, у кіноіндустрії з 1909 року — спершу як представник французької компанії Gaumont. У 1915-1916 роках працював як фронтовий оператор. Досвідчений фахівець одразу з заснуванням ВУФКУ потрапляє до штату Одеської кінофабрики, за деякими непевними свідченнями, бере ту чи іншу участь у створенні найперших її стрічок — «Шведський сірник», «Голод і боротьба з ним» (обидва — 1922).

Дробін, самостійно чи в співавторстві, фільмує низку помітних художніх стрічок ВУФКУ: «Укразія» (1925), «Димівка» (1926), «В пазурах Радвлади» (1926), «П.К.П.» (1926), «Справа №128» (1927), «Безпритульні» (1928). Співпрацює із Данилом Демуцьким («Пілот і дівчина», 1930). Водночас багато працює як документаліст, фіксуючи життя українських портів, фабрик, єврейських землеробних поселень (1925), українських селищ Далекого Сходу (1929). Знімає науково-популярне кіно. Одного часу завідує кінолабораторією.

На Одеській кіностудії Дробін залишається до 1941 року, 1942 року евакуюється до Ташкента, згодом працює у Новосібірську (1942-1947), Свєрдловську (1948-1955). Помирає 13 липня 1955 року.