Дмитро Ердман

Дмитро Ердман — український актор, режисер. Поставив дві художні стрічки на Першій кінофабриці ВУФКУ в Одесі. Найбільш відомий загальному глядачеві як виконавець невеличкої ролі в «Арсеналі» Олександра Довженка.

Народився 7 квітня 1894 року в Ризі. Брав участь у громадянській війні, потому зайняв в Києві посаду завполітосвітою. 1923 року, закінчивши Школу екранного мистецтва, робить перші кроки у кіно як актор другого плану. З’являється на екрані у класичних українських фільмах «Укразія» (1925, режисер Петро Чардинін), «П.К.П.» (1926, режисери Аксель Лундін, Георгій Стабовий), в «Арсеналі» (1929), де грає німецького офіцера, тощо.

1928 року разом із Яковом Геллером ставить дитячу драму «Безпритульні», 1930-го, цього разу у співавторстві з Віктором Біязі, — «Вогняну помсту», що в ній йдеться про створення гончарної артілі попри опір «куркулів». Відомо, що під час фільмування «Безпритульних» стався нещасний випадок з неповнолітніми акторами; це змусило Всесоюзну профспілку працівників мистецтв вперше регламентувати умови дитячої праці у кіно.

Протягом 1934 року разом з Олександром Штрижаком створював ігрову стрічку «Моє» для київського «Українфільму». За деякими даними, до монтажу матеріалу був причетний Григорій Гричер. На екрани цей фільм не потрапив.

Ердман знімав науково-просвітницьке кіно в Одесі до 1937 року. Наприкінці 1930-х працював в Харкові, Ростові-на-Дону, далі — у Середній Азії. Протягом 1943-1953 рр. змонтував понад три сотні випусків кіножурналу «Радянська Киргизія», там-таки, у Киргизстані, фільмував хроніку, займався дубляжем. Помер у Фрунзе (сучасний Бішкек) 1978 року.