+  LOST  +

Злива

1929, Перша кінофабрика ВУФКУ (Одеса), 6 ч. / 1540 м

Сценарист:
 Іван Кавалерідзе
Оператор:
 Олексій Калюжний
Художник:
 Іван Кавалерідзе
Композитор:
 Павло Толстяков
У ролях:
 Віктор Комар (Станіслав-Август, польський король), Марія Малиш-Федорець (Катерина ІІ),
Марія Афанасьєва, Марія Заржицька, Є. Подольска (придворні дами польського короля), В.Піддубний (князь Ієремія Вишневецький), С.Чарський (економ князя), В.Комарецький (гайдук), Іван Мар’яненко (Гонта), М.Петляшенко (Желєзняк), Северин Паньківський (єпископ), Степан Шкурат (Іван, селянин), Л.Шаров (його син), Тетяна Сипягіна (молода селянка), О.Мерлатті, А(?).Бєлов (польські пани), Миикола Йосипенко (молодий селянин), Євген Вікул (шляхтич), О.Назарова (панна Младонович), Т.Луценко (Оксана, батрачка)

Про селянське повстання в ХVІІІ ст. в Україні, очолюване Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Історія „гайдамаччини” стала для авторів приводом до експериментальних пошуків в сфері кіномови: зйомки на фоні чорного оксамиту, зосередженність на статичності кадрів, скульптурності композиційних мізансценічних рішень, заміна драматичних колізій збірками „кіноофортів”, ілюструючих історичне минуле.

Роботу над фільмом розпочато 26.IХ.1928 р., завершено 30.ІІІ.1929 р.
Прем’єра: 18.04.1929 р.(Москва); 13.06.1929 р. (Київ)

Фільм не зберігся.

Про задум і втілення фільму І.Кавалерідзе писав так:

„…Світло, тінь – могутня мова… Світло – різець скульптора. Природа скульптури, закоханість у форму, міцну, лаконічну, монументальну тягне на гріх, на суперечки із традиційним. Вибираю світлом усе, що мені потрібно, з тією силою, яка необхідна”.

„… Орач з плугом, воли і погонич знімалися в павільйоні на майданчику розміром тридцять метрів на двадцять. Землі справжньої немає, плуг відгортає брили, зроблені з дерева, підкріплені до дерев’яного помосту завісами з тканини. Чому не справжня земля? Справжня земля розсипається і падає так як вона хоче, а не так, як хоче режисер. Режисер хоче, щоб брили дибилися великі, грізно вставали і падали, створюючи чергуванням світла і тіні потрібний ритм. І ще: брили ці за своїм малюнком і розміром повинні бути такого характеру і такої пропорції відносно до волів і орача, щоб складалося враження, начебто це могутня Мати-сира земля, казкова, а не „фотографічна”, невиразна порівняно з херсонськими билинними круторогими волами і богатирською спиною Степана Шкурата – Орача. Фон замість далечини неба, відображень у воді – чорний оксамит”.