Перекоп

Німий революційний епос «Перекоп» Кавалерідзе знімає про Перекопсько-Чонгарську операцію (1920), в ході якої Червона армія на чолі з загонами Нестора Махна перемогла Врангеля, взяла Крим та, за аксіомою радянської історіографії, поклала кінець громадянській війні. Однак, за задумом Кавалерідзе, він не лише про це: «трьом Перекопам — військовому, знищенню куркуля та виконанню п’ятилітнього пляну — присвячується мій фільм». У «Перекопі» Кавалерідзе частково відходить від винайденого ним кіноскульптурного синтезу, розробленого у дебютній, нині втраченій, стрічці «Злива» (1929). 

Якщо експериментальна «Злива» фільмувалася в павільйоні на тлі чорного оксамиту з мінімалістичними декораціями-кубами, то в «Перекопі» режисер частину епізодів знімає на натурі. Але не залишає і свою ідею поєднання скульптурної пластики з мовою кіно, що особливо помітно в сцені переходу армії через Сиваш, яка знімалася в павільйоні в абсолютній темряві. Кавалерідзе, як сам він писав, «використовує замість різця світло, що дає глибинність, майже стереоскопічність кадру», а також динамічність освітлення, яке «укрупнювало середні й великі плани вкритих мазками гіпсу й кристалами нафталіну акторів».  

Особливу увагу привертає новаторська робота оператора Миколи Топчія: неочікувані ракурси, близькі і панорамні плани, прийоми уповільнення та прискорення оповіді. Топчій починає співпрацювати з Кавалерідзе уже на «Зливі» — помічником оператора Олексія Калюжного. Сценічне вирішення епізодів Кавалерідзе створює у співпраці з талановитим художником-постановником Григорієм Довженком, який належав до кола бойчукістів і працював у сфері монументального живопису. 

У жанрі кіноепосу режисеру вдається досягнути великих історіософських узагальнень. Як згадує актор фільму Петро Масоха: «Режисер подавав не конкретні історичні події, а ніби рухомі монументи, що мали впливати на глядача своєрідною романтикою режисерських стилізованих композицій, операторських світлотіней, акторських мізансцен в абстрактних площинах і лініях декорацій». На перший погляд, сюжетно не пов’язані між собою сцени фільму завдяки поетичній образності набувають історичного символізму і монументальності. Вражаючі масовки, цікаві операторські знахідки та драматургічні ходи споріднюють «Перекоп» з фільмами Олександра Довженка.

Роботу над  фільмом було розпочато 6 січня,  завершено 31 липня 1930 року. Прем’єра відбулася 3 листопада в Києві та 21 листопада 1930 року в Москві. Стрічка збереглася не повністю в Держфільмофонді РФ.