Нариси радянського міста

«Міська симфонія» про Харків, столицю УСРР 1920-х років, цікава не лише через авангардну форму, динамічний монтаж і вдалі операторські знахідки, а й завдяки унікальним кадрам тогочасного міського простору та повсякдення. «Нариси радянського міста» — важливий документ раннього радянського урбанізму, в якому можна побачити славетний будинок Держпрому, Палац праці, театр «Березіль», магазини і заводи, фабрики і кінотеатри. 

«Нариси радянського міста» фільмувався навесні та влітку 1929 року. Стрічка, інша назва якої «Українська столиця», знімалася вчорашніми випускниками Одеського державного кінотехнікуму й анонсувалася як «великий культурфільм, що всебічно покаже життя Харкова». У цей час моду на «міські симфонії» задають «кіноки», які в тому ж 1929 році випускають два фільми про інші українські міста — в «Людині з кіноапаратом» Дзиґа Вертов з Михаїлом Кауфманом знімають, окрім Харкова, ще Одесу та Київ, а свій режисерський дебют «Навесні» Михаїл Кауфман повністю присвячує Києву.

Для режисера фільму, комсомольця Дмитра Дальського «Нариси радянського міста»  стали другою учнівською роботою після агітаційної кінохроніки «Звіт Харківської міськради», знятої разом із оператором Дмитром Содою в грудні 1928 року. Пізніше Дальський знімає разом із Людмилою Сніжинською оборонний антифашистський фільм «Можливо завтра» (1932) та остаточно зупиняється на документалістиці. 

А от оператор стрічки Юрій Тамарський працював асистентом Данила Демуцького, приятелював з Олександром Довженком, а згодом зафільмував перший український кольоровий фільм «Сорочинський ярмарок» (1939). Наприкінці Другої світової війни емігрував до Бразилії, де зняв понад 30 документальних робіт, допоміг налагодити виробництво кольорових кінофільмів і зняв першу кольорову бразильську кінострічку. 

1960 року Тамарський перебрався до США, де у співавторстві зі Славком Навицьким зняв культовий у колах української діаспори фільм «Шевченко у Вашингтоні» (1965).