Віктор Турін

Віктор Турін (1895–1945) зняв не так багато фільмів, проте увійшов в історію світового кіно завдяки зразковому фільму радянського авангарду 1920-х «Турксиб». У скарбниці ж українського кіно він лишив ще дві недооцінені роботи «Боротьба велетнів» та «Провокатор».

У 1912 році уродженець Санкт-Петербургу, син адвоката-опозиціонера, вихованець реального училища та театральної школи, 17-річний Віктор Турін  вирушає до родичів у Бостон. Наступного року, починає навчатися в Масачусетському технологічному інституті (який в наш час вважається найкращим технічним вишем світу). Здобувши інженерну освіту, Турін вирушає до новоствореного Голівуду, де, за одними даними, працює статистом і лібретистом, а за іншими – долучається до режисури фільмів і числиться серед співробітників студії «Вайтограф», поглинутої згодом Warner Brothers.

В 1922 році Турін повертається в Союз та осідає на півдні України, де під егідою ВУФКУ стрімко розвивається український кінематограф.

У 1924 році з ім’ям Туріна пов’язують ідею екранізації п’єси Луначарського «Полум`ярi», яка в постановці Боріса Ґлаґоліна (майбутнього режисера ВУФКУ) йшла на сцені харківського театру ім. Франка.

Першим великим фільмом Туріна стає стрічка «Боротьба велетнів» (1926) поставлена на Ялтинській кінофабриці за романом та сценарієм Соломона Лазуріна. Фільм вразив сучасників, не в останню чергу завдяки роботі молодого німецького художника Роберта Шарфенберґа. «Боротьба велетнів» виходить на екрани УСРР у березні 1926 року, досить скоро стрічку показують у Відні.

Уже травні 1926 року Турін розпочинає зйомку шпигунської мелодрами «Провокатор» – єдиного екранізованого сценарія, письменника-«ваплітянина» Олеся Досвітнього.

Подальша доля Туріна пов’язана з кінотрестом «Востоккіно», організацією створеною в 1928 році на основі «Чувашкіно» для пропагування радянської ідеології в республіках Середньої Азії.

У 1930 році до складу тресту увійшла Ялтинська кінофабрика. На новій студії, Турін дебютує у новому для себе жанрі «культурфільму» та знімає повнометражну стрічку «Турксиб» (1929) про будівництво Туркестано-Сибірської магістралі та радянізацію Середньої Азії.

Кінокритика фактично канонізує «Турксиб» та проголошує його еталонним фільмом радянської кінематографії. Фільму успішно демонструвався у Берліні, Відні, Компенгагені, Роттердамі та Лондоні.