Василь Радиш

Василь Радиш – український сценарист, редактор, письменник, режисер.

Під час навчання в військово-фельдшерській школи, Василь Радиш був заарештований за участь у славнозвісному страйку 1905 року. Після цього як журналіст попрацює два рокі в журналі «Вісник знання».

Згодом стає активним учасником Першої світової війни, а потім і подальших революційних подій.

Після мобілізації з Червоної армії Радиш повертається до журналістики, працюючи в київських та харківських газетах. В тому числі й в газеті «Вісті ВУЦВК», де його колегою стає Остап Вишня. 

В 1923 році Радиш стає учасником новоствореної літературної організації українських пролетарських письменників «Гарт». Головним ідеологом «Гарту» виступає Василь Еллан-Блакитний, а серед її активних учасників – такі майбутні легенди української літератури як Володимир Сосюра, Валер’ян Поліщук, Майк Йогансен, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Микола Куліш та інші. 

В 1926 році Радиш потрапляє до кіно, а вже за рік стає керівником художнього відділу Одеської кінофабрики, пропрацювавши на цій посаді до 1929 року. 

На ВУФКУ Василь Радиш пише сценарій до одного з перших українських історичних блокбастерів «Тарас Трясило» (1927, реж. Петро Чардинін), в основі якого однойменна поема Володимира Сосюри про гетьмана Тараса Федоровича. Також на його рахунку сценарій стрічки «Велике горе маленької жінки» (1929, реж. Марк Терещенко).

В 1930 році вже як режисер та сценарист випускає фільм «Тобі дарую», а в 1932 – «На великому шляху», в якому головні ролі виконали Микола Надемський, Степан Шкурат та Іван Твердохліб.

Наприкінці 1920-х як сценарні так і режисерські роботи Радиша піддаються нищівним атакам пролетарської критики. Його роботи звинувачують в «ідеологічних хибах» та «буржуазному націоналізмі».

Ймовірно, якраз під впливом цих наступів в1934 Василь Радиш переїжджає до Москви та відходить від роботи в кіно. Багато займається перекладацькою та літературною діяльністю.