Віра Варецька

Валентина (Віра) Варецька — українська радянська театральна та кіноактриса. 

Народилася в селі в селі Іванівці на Херсонщині. У дванадцятирічному віці дебютує на сцені херськонського театру «Просвіта». Після революції грає в київських театрах, зокрема експериментальному театрі імені Гната Михайличенка, заснованому групою акторів «Молодого Театру». У 1928 році разом зі своїм чоловіком, режисером театру і кіно Марком Терещенком, новопризначеним художнім керівником Харківського театру Революції, переїздить до столиці радянської України. Із 1930 року  — заслужена артистка УРСР. У  1939–1941 роках — актриса новоствореного Тернопільського обласного українського державного театру імені Івана Франка. Після війни працювала у Львівському обласному українському музично-драматичному театрі в Дрогобичі.

У театрі уславилася ролями класичного репертуару: Донна Анна («Камінний господар» Лесі Українки); Рита («Чорна Пантера і Білий Медвідь» Володимира Винниченка); Маруся («Маруся Богуславка» Михайла Старицького); Анна («Украдене щастя» Івана Франка)

У кіно дебютує на Ялтинській кіностудії в 1926 році, зігравши роль Надії Каргальської у революційній драмі «Ордер на арешт» Георгія Тасіна. Попри визнання публіки та схвальну  критику, ця роль виявилася водночас першою і останньою в кінематографічній кар’єрі Валентини Варецької.

Померла і похована в Харкові 3 січня 1981 року.