Мирон Білинський

Мирон Білинський — український режисер, сценарист.

Народився 20 вересня (3 жовтня) 1904 року в Одесі, 1928 року закінчив у рідному місті Державний технікум кінематографії. За рік до того дебютував у короткому метрі з «Капелюхом» — це була одна з останніх комедій виробництва ВУФКУ. Наступна робота — агітаційний фільм «Двоє» (1928), у якому поєднались документальні та ігрові наративні техніки. Згодом ставить першій повний метр: «Трансбалт» (1930). Напружений фільм змальовує сповнену перешкод подорож вантажного судна шляхом до Далекого Сходу.

У «Генеральній репетиції» (1931) виробництва київського «Українфільму» йшлося про низку революційних подій 1905 року. Наступний проєкт Білинського, «Мокра пристань», не був реалізований. Цей сценарій режисер писав разом із Миколою Бажаном і Мойсеєм Зацем.

Критики тих часів вважали 1930-ті періодом творчого зросту Білинського, підкреслюючи «відсутність живих та яскравих образів», «композиційну одність» його попередніх робіт часів ВУФКУ. Критик журналу «Радянське кіно» схвалює його «Заставу коло Чортового Броду» (1936). В післявоєнні роки режисер працював у документальному кіно. Його «Донбас» (1946) вважають помітною віхою у розвитку радянської української документалістики: у підкреслено життєрадісній стрічці поєдналися картини «залакованої» реальності українського Сходу та динамічні хронікальні кадри процесу виробництва.

1940-60-ті — період розквіту Білинського-документаліста. Він фільмує колгоспи та заводи України й Молдови, а 1959 року присвячує фільм 100-річчю від народження Івана Франка. Його останній ігровий фільм — «Ескадра повертає на Захід» (1965, Одеська кіностудія, у співавторстві з Миколою Вінграновським). Режисер йде з життя 30 квітня 1966 року в Москві.