Майк Йогансен

(1896-1937)

Майк Йогансен

Майк (Михайло) Йогансен – поет, філолог, лінгвіст, перекладач, засновник репортажного жанру в українській літературі, співавтор сценарію фільму Олександра Довженка “Звенигора”, одна з ключових постатей “розстріляного відродження”. А ще Йогансен захоплювався полюванням, тенісом і футболом, шахами та більярдом.

На відміну від багатьох інших акторів української культури народився у великому місті – Харкові, у родині остзейського німця та старобільскої козачки. У 1917 році Йогансен закінчив Харківський університет зі званням магістра філології та знанням півдюжини класичних та сучасних європейських мов. Перекладав Шиллера, Шекспіра, По, хоча українською заговорив після революції. 

У 1921 році вперше опублікував свої поезії в харківському журналі Шляхи мистецтва тоді ж вийшла друком його перша книжка — поетична збірка Д’горі.  

Подальша доля Йогансена типова для представників покоління. Він жваво бере участь у найрізноманітніших літературно-публіцистичних дискусіях тих часів. Разом із Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою, Василем Елланом-Блакитним утворює Спілку пролетарських письменників «Гарт» та працює редактором на ВУФКУ. Невдовзі Йогансен стає одним із засновників ВАПЛІТЕ  (Вільної академії пролетарської літератури).   

Майк Йогансен є співавтором сценарію до “ЗвенигориОлександра Довженка, першого, на думку багатьох критиків, “українського” (за формою та змістом) фільму. Власне, сценарій почав писати Юрій Тютюнник — колишній генерал-хорунжий армії УНР, який працював на ВУФКУ рядовим сценаристом.

Літературна комісія ВУФКУ прийняла фільм до роботи, але сценарій віддали на переробку — Майкові Йогансену. Той спершу прибрав із тексту усі мелодраматичні моменти, потім, розширив історичний фон, й зрештою — перевів образ скарбу у символічну площину. Довженкові ж Йогансенів варіант сценарію не сподобався. Той офіційно відмовився від авторства, домігся зняття свого ім’я з титрів фільму, і відтоді назавжди розсварився з Довженком. Для Йогансена “Звенигора” стала першою сценарною пробою, але не останньою. Пізніше він написав, як мінімум ще один кіносценарій — “Марево землі” (його текст не зберігся). Також в наступні роки він багато співпрацював з харківськими театрами і писав для них цілком кінематографічні п’єси.

Після її розгрому ВАПЛІТЕ попадає в опалу. Майк Йогансен був одним із людей, запрошених в гості Миколою Хвильовим 15 травня 33-го року за півгодини до протестного самогубства. 18 вересня він був заарештований у своїй квартирі, у так званому Будинку письменників у Харкові, а вже у жовтні 1937 року – розстріляно в київській тюрмі НКВС