Григорій Довженко

Григорій Довженко (1899–1980) – художник-«бойчукіст» та монументаліст, а в 1920–х також – художник кіно.

Народився в Полтавці (нині – Баштанка) Миколаївської області в багатодітній сім’ї. В пошуках кращої долі після «столипінськоі реформи» родина Довженків відправилась працювати на цілині в Акмолінській (нині – Омській) область. Григорій змалку працює вантажником та сторожем, хоча прагне вчитися. В 1916–1917 від художників-«передвижників» Ю. Куртукова та В. Волкова здобуває навик малювання олією. В 1921 році Довженки повертаються до Баштанки, а Григорій вступає вчитися до Художнього інституту в Одесі, де навчається в майстерні художника-професора Данила Крайнєва, а пізніше в його колеги Г. Комара. Відвідуючи Київ, Довженко також цікавиться роботою майстерні Михайла Бойчука в Київському художньому інституті.

В 1927 році Григорій Довженко разом з Г. Комарем буре участь у розписах Східної торгової палати в Одесі, а наступного року разом з групою художників розписує Селянський санаторій імені ВУЦВК на Хаджибеївському лимані, а в 1929 році – Будинок преси імені Михайла Коцюбинського в Одесі (1929). Після закінчення навчання Григорій Довженко йде працювати на Першу кіностудію ВУФКУ в Одесі, де знайомиться і починає товаришувати з Іваном Кавалерідзе та Олександром Довженко.

Григорія влаштовується працювати на кінострічках. В фільмі «Хранитель музею» (1930) 31-річний Довженко асистує на сім років старшому художнику Йосипу Шпінелю, а також грає епізодичну роль червоноармійця. В цей же час Довженко працює художником на культурфільмі «Жінці про жінку» (1930), агітфільмі «Двадцаять п’ять тисяч» (1930), епічній стрічці Івана Кавалерідзе «Перекоп» (1930), драмі «Право батьків» (1931).

В тому ж 1930 році Григорія запрошують викладати малюнок на архітектурному факультеті в Київському художньому інституті, де він пропрацює до звільнення в 1936 році.

Під час Другої світової війни Довженко перебуває в евакуації в Таджикистані. 1945 року художник повертається до Києва й починає працювати у новоствореному Інституті монументального живопису і скульптури при Академії архітектури УРСР, а також починає все більше працювати з монументальними формами. Одним з найвідоміших творів Григорія Довженка стає монументальна мозаїка «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» на фасаді київського кінотеатру «Ровесник» (1971, пізніше – Театр ляльок).