Євґєній Славінський

Євґєній Славінський – російський радянський кінооператор та режисер.

Народився 24 січня 1877 року.

Закінчує морську фельдшерську школу, після якої служить на кораблях Російського імператорського флоту. Захоплюється фотографією та кіно, і тому вирішує змінити свою професію. З 1908 року працює кореспондентом московського відділення «Братів Пате» – знімає хронікальні сюжети по всьому Північно-Західному краю Російської імперії. З 1912 року працює кінооператором науково-популярних фільмів у Москві. У 1914 року переходить до кіностудії Йосипа Єрмольєва, де знімає ігрові фільми. У 1917-1918 роках працює у кіноательє акціонерного товариства «Нептун».

Після служби в 1919-1920 роках у Червоної Армії, Славінський приїздить працювати в Україну, де знімає низку фільмів: перший ігровий фільм Першої кінофабрики ВУФКУ (Одеса) «Шведський сірник» (1922), культурфільм «За чорне золото» (1924) і три стрічки Владіміра Ґардіна («Поміщик» (1923), «Слюсар і канцлер» (1924), «Остап Бандура» (1924)).

У 1925 році Славінського направляють в Ростов-на-Дону на кінофабрику «Ювкінокомсомол», після закриття останньої, він переходить на Московську кінофабрику «Совкіно», де поєднує роботу над ігровими та хронікально-документальними фільмами. Після Другої світової війни працює кінооператором на кіностудії «Мосфільм», а також викладав курс техніки знімання у ВДІКу.

Євґєній Славінський був одним із перших хто застосував нові операторські методи. Для екранізації повісті Пушкіна «Пікова дама» (1916) використовував рухому камеру, ракурс «вид зверху» та нічні знімання. Для фільму «Бранці моря» (1928) першим в СРСР здійснював підводні зімання з водолазного дзвону.

Помер 23 вересня 1950 року в Москві.