Дзиґа Вертов

(1895-1954)

Дзига Вертов

Дзиґа Вертов (Давид Абельович (Денис Аркадійович) Кауфман) – один із найвизначніших російських та українських кінорежисерів-авангардистів, піонер документального кіно. Його кінокар’єра почалася в 1917 році, коли на запрошення свого друга Міхаїла Кольцова він потрапив на роботу до канцелярії Московського кінокомітету. Спочатку займався суто паперовою роботою, проте швидко засвоїв ази знімальної техніки та монтажу, і вже восени робив пробні кіноетюди. Першу справжню кінороботу Кауфман зробив через рік — у 1918 році йому було доручено змонтувати хронікальну стрічку «Річниця революції». Саме в ці часи Давид Кауфман почав активно використовувати псевдонім Дзиґа Вертов. Ідеологічно свою роль «режисера-кінодокументаліста» Дзиґа Вертов обґрунтував у 1922 році, разом з колегами створивши течію «Кіноків». У  програмному маніфесті «Ми», «кіноки» пропонували замінити «видиму інсценізацію життєвих явищ» справжнім життям, зафіксованим знеособленим механічним кінооком. Проте агресивна риторика Вертовських теоретизувань наразилася на серйозний спротив, а опонентами «кіноків» стали Віктор Шкловський та Сергій Ейзенштейн. В 1927 році Вертова звільняють із Совкіно, формально — за те, що не здав у запланований строк сценарій фільму «Людина з кіноапаратом». На запрошення  Одеської кіностудії він перебирається в Україну, де в 1929 році завершує «Людину з кіноапаратом». Цей фільм провалився в прокаті, проте його вплив на жанр документального кіно був просто феноменальним. Багато тодішніх відкриттів Вертова сьогодні  стали де-факто робочими стандартами документалістики. В 1930 році в Україні Вертов створив свою наступну стрічку та перший звуковий радянський фільм – «Ентузіазм (Симфонія Донбасу)» (1930). На початку тридцятих він повернувся до Москви. Після війни, забутий та знеславлений, він став жертвою антисемітської кампанії радянського уряду, так званої «боротьби з космополітизмом».