ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922–1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).

Сайт «ВУФКУ. Lost&Found» є  першою онлайн-колекцією медіатеки Довженко-Центру і чи не єдиним онлайн-ресурсом, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Місією проекту «ВУФКУ. Lost&Found» є пошук та повернення в Україну втрачених фільмів 1920-х. Сліди ще деяких загублених фільмів того часу можна відшукати в іноземних архівах. Поки ж ми збираємо архівні матеріали про втрачені фільми, відновлюємо їх зміст, вивчаємо контекст їх виходу на екрани.

Ці пошуки та дослідження, реставрація та повернення фільмів в культурний обіг потребують фінансової підтримки. Долучившися до кампанії по збору коштів, яка стартує у жовтні 2019 року, ви зможете зробити свій внесок в справу відновлення колекції українського кіно.

За підтримки

Made by CASE digital studio
Lost Arrow

+  LOST  +

Суддя Рейтан

Суддя Рейтан

Двійник / Суддя Рейтанеску / Алютер-де-Шеф
1929, Перша кінофабрика ВУФКУ (Одеса), 6 ч./ 1721 м

Режисер:
 Фавст Лопатинський
Сценарист:
 Микола Панков, Фавст Лопатинський
Оператор:
 Ян Краєвський
Художник:
 Майя Сімашкевич
У ролях:
 Борис Каллаш-Вербицький (Рейтанеску, суддя; друга роль – Том, революціонер), Зоя Валевська (Тодоска, кохана Тома), Володимир Корш (військовий лікар), Берохсон (прокурор), Брацький (військовий прокурор), Лас(ь)ко (Міко, арештований), П.Строганов (піп), Л.Ланськой (суддівський чиновник), Г.Ростов (сторож у в’язниці), Євген Вікул (офіцер), Борейша (кат)

 

На тлі революційних подій у Румунії на початку ХХ століття  розгортається історія життя двох схожих один на одного, неначе близнюки, людей – революціонера Тома та судді Рейтанеску. Суддя виносить смертний вирок революціонерові. Однак Том, скориставшись схожістю, перевдягаєтсья у сіддівський одяг і тікає. Дружина не впізнає Томаі і, прийнявши його за „ката”, пострілом намагається звершити своє „правосуддя”. Між тим і поліція також приймає Тома за суддю, відвозить його на віллу Рейтанеску. Справжній же суддя в цей  час сидить у камері, очікуючи на  вирок, який – так сталося – він сам собі виніс. Випадок  доводить, що він справді суддя. Жандарми відправляються на віллу Рейтанеску за псевдосуддею. Але друзі й дружина встигають врятувати Тома.

Фільм не зберігся.