+ FOUND +

Вибухлі дні (1930)

Підірвані дні / Зірвані дні

1930, Одеська кінофабрика Українфільм, 6 ч. / 1640 м.

Режисер:

Олександр Соловйов

Сценарист:

Станіслав Вейтінг, Вальдо (Володимир Овчаренко)

Оператор:

Борис Завелєв

Художник:

Сергій Худяков

У ролях:

Семен Свашенко (робітник-ударник тракторного заводу), Микола Надемський (дід / Муругій), Іван Твердохліб (Монтецук, селянин), Степан Васютинський (Капуленко, селянин), Н. Кремінський (кінооператор-«зйомщик»), Іван Сизов (колгоспник), П. Костенко («підкуркульник»), Олексій Харламов (Децюк, «куркуль»), Г. Ростов (піп), Володимир Чувелєв (Бідога, середняк), Оксана Підлісна (селянка), Іван Франко (кобзар), Т. Кочкіна (стара селянка), В. Комарецький («піп», в пролозі), А. Бєлов («куркуль», в пролозі), Наталія Чернишова (дочка «куркуля», в пролозі), Єлєна Чернова (робітниця, в пролозі)

1929 рік. Ударник з тракторного заводу вирушає на кінофабрику, де бачить декорації надуманого, фальшивого фільму про радянське життя. Нажаханий, він відмовляється брати участь у зйомках й натомість запрошує операторів до справжнього українського соціалістичного села. Вони відвідують колгосп, де щойно відбулося розкуркулення, а далі — переносяться у майбутнє, в комуну, побудовану протягом п’ятирічки. Кінокамера випереджає час, але темпи розвитку країни випереджають навіть кінокамеру.

«В картині порушуються основні питання, що були розв’язані на пленумі ЦКВКП(б) в листопаді, як, наприклад, взаємини міста й села, керівна роля міста в справі колективізації сільського господарства і проблема кадрів», — розповідає Олександр Соловйов про початок створення «Вибухлих днів» в інтерв’ю журналу «Кіно» за 1930 рік, приховуючи за казенними гаслами, що насправді знімає свій найбільш вільний за формою та дотепний за змістом фільм, авангардистську сатиру на кіноавангард ВУФКУ.

Зворотнім боком дотепів є справжня діяльність Товариства друзів радянського кіно — «пролетарської» організації, до котрої належить герой Семена Свашенка й яка зіграла певну роль в дискредитації й розформуванні ВУФКУ. Водночас, сатиризуючи «фальшиву» кіномову Георгія Стабового, Вертова-Кауфмана, Олександра Довженка, Соловйов малює майже елегійний портрет колишньої доби «надмірностей» на Одеській кінофабриці. У цьому дружньому шаржі Соловйов закидає Вертову ідеалізм (реальність більша за зображення у кіно-оці), а Довженку — надмірний пафос (жалюгідні куркулі не спроможні на «ритуальне» вбивство). Щодо ідеалізованого кіно про селянство та робітничий клас у пролозі, воно виглядає майже пророчою пародією на виробничі та колгоспні стрічки зрілої сталінської доби.

У фільмі можна побачити вхідну групу Одеської кінофабрики, де відбулися всі павільйонні зйомки, а також українську та російську (кубанську) натуру — заводи Харкова, східноукраїнські села та взірцевий радгосп на 240 га «Гігант» (Ростовська область), який й символізує майбутнє після п’ятирічки.

Зйомки розпочато у лютому 1930 року, закінчено у серпні 1930 року. Прем’єра відбулася 03.11.1930. Фільм зберігається в Держфільмофонді Російської Федерації.