+  FOUND  +

Октябрюхов і Декабрюхов

Перша кінофабрика ВУФКУ (Одеса) 6 ч. / 1666 м

Режисер:
 Олексій Смірнов, Олександра Іскандер
Сценарист:
 Владімір Маяковський
Оператор:
 Йосип Гудима
Художник:
 Володимир Мюллер
У ролях:
   М.Цибульський (Микола Декабрюхов), І.Васильчиков (Іван Октябрюхов), М.Єгорова (Марія, його дружина), Володимир Корш (Верховний, великий князь Микола Миколайович), А(О?).Симонов (генерал), Дмитро Капка, А(О?).Бєлов (гості на весіллі), П.Строганов (білоемігрант), Т.Кочкіна (служниця Декабрюхова), Георгій Астаф’єв (козачий офіцер), Борис Шелестов-Заузе (офіціант), Тетяна Токарська (служниця Октябрюхова), Валерій Гаккебуш (білоемігрант з прапором), Онисим Суслов (білоемігрант-носій), Т.Довбиш (селянин), Леонід Барбе (Жан, опалювач), Вібер (маленький емігрант)

Сценарій написав Владімір Маяковський до 10-річчя Жовтневого перевороту. 

У день весілля Миколи Декабрюхова розпочинається Жовтневий переворот 1917 року. Декабрюхов залишає молоду дружину і тікає за кордон. В еміграції життя Декабрюхова  обмежується невеличким паризьким кафе. У ньому Декабрюхов полонить російську еміграцію розповідями про свої „подвиги” у боротьбі з більшовиками, за що врешті-решт стає героєм дня. Його запрошує до себе в палац сам президент Франції Пуанкаре. Але не аудієнція з президентом очікує Миколу Декабрюхова – він одержує призначення до діючої армії білих. Микола відкупається великим хабарем Верховному, за що лишається не тільки без грошей, а й без будь якої надії повернутися на Батьківщину. Вдень Микола підробляє носієм на вокзалі, ночами вдягає мундира, „командує” військовим парадом на вулицях Києва. А тим часом в Росії, у Радянському Союзі, його брат Іван змінює своє прізвище на Октябрюхов, вступає на радянську службу, одружується з колишньою дружиною Миколи. У день реєстрації їхнього шлюбу, що співпадає з 10-ми роковинами Жовтня, Микола Декабрюхов все ж таки повертається в СРСР. З сумом він вітає свою колишню дружину й брата Івана зі шлюбом.

 У фільмі використано дореволюційну хроніку про Ніколая ІІ, останнього російського царя, а також польську та німецьку кінохроніку 1918-1922 років. Титри до сцен білоемігрантського Парижу – мультиплікаційні, стилізовані під „Вікна РОСТу”.