ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922–1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).

Сайт «ВУФКУ. Lost&Found» є  першою онлайн-колекцією медіатеки Довженко-Центру і чи не єдиним онлайн-ресурсом, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Місією проекту «ВУФКУ. Lost&Found» є пошук та повернення в Україну втрачених фільмів 1920-х. Сліди ще деяких загублених фільмів того часу можна відшукати в іноземних архівах. Поки ж ми збираємо архівні матеріали про втрачені фільми, відновлюємо їх зміст, вивчаємо контекст їх виходу на екрани.

Ці пошуки та дослідження, реставрація та повернення фільмів в культурний обіг потребують фінансової підтримки. Долучившися до кампанії по збору коштів, яка стартує у жовтні 2019 року, ви зможете зробити свій внесок в справу відновлення колекції українського кіно.

За підтримки

Made by CASE digital studio
Found Arrow

+  FOUND  +

Крізь сльози. Постер

Крізь сльози

Сторінки минулого

1928, Перша кінофабрика ВУФКУ (Одеса), 6 ч. / 2428 м

Режисер:
 Григорій Гричер-Чериковер
Сценарист:
 Григорій Гричер-Чериковер, І. Сквирський
Оператор:
Ніколас Фаркаш, Фрідріх Веріго-Даровський
Художник:
Йосип Шпінель
У ролях:
 Іван Кавеберг (Шимон Еля Перчик, кравець), Анна Горічева (Бейла, його дружина), Марія Синельникова (Фріда /Бруга, їхня дочка), Д. Кантор (Еля, чоловік Фріди /Бруги), Володимир Ланськой (його батько), Мошоле Зільберман (мати Елі), Абрам Вабник (Піня), М. Заславський (Меламед, хазяїн кози), Цукер (його дружина), Б. Чернов (рабин), Олександр Сашин (пекар), Осип Мерлатті (слюсар), Матвій Ляров (Додя, хазяїн корчми), Мошеле Зільберман (Мотелє, брат Елі), Теодор Брайнін (цирюльник), Анастасій Симонов (пристав), Алєксандр Істомін (ісправник), А(О).Харитонов (городовий)

За мотивами оповідань Шолом-Алейхема «Зачарований кравець», «Мотес — син Кантора Пейса», «Ножик».

У маленькому містечку живе бідний швець Перчик, який уже давно мріє купити козу. Тим часом донька Перчика Фрида закохується у безробітного Елю.  Перчик категорично проти їхнього шлюбу — бо яка ж коза, коли зять без грошей. Зрештою Перчик сам купує козу у багатія-шинкаря, але той замість кози підсовує Перчикові … козла. А тут ще незадоволений пошитим мундиром ісправник фабрикує документ, за яким Перчика зі всією його родиною висилають з містечка як баламута.

В США зберігається версія фільму змонтована для американського прокату в 1933 році.

Фільм було знято за забороненим ВКРК від 08.04.1927 сценарієм. Зйомки фільму розпочалися 08.03.1927 (майже на два тижні раніше офіційної заборони сценарію), закінчилися 10.01.1928. Прем’єра стрічки відбулася: 02.04.1928 у Києві, 08.01.1929 в Москві.