ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922–1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).

Сайт «ВУФКУ. Lost&Found» є  першою онлайн-колекцією медіатеки Довженко-Центру і чи не єдиним онлайн-ресурсом, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Місією проекту «ВУФКУ. Lost&Found» є пошук та повернення в Україну втрачених фільмів 1920-х. Сліди ще деяких загублених фільмів того часу можна відшукати в іноземних архівах. Поки ж ми збираємо архівні матеріали про втрачені фільми, відновлюємо їх зміст, вивчаємо контекст їх виходу на екрани.

Ці пошуки та дослідження, реставрація та повернення фільмів в культурний обіг потребують фінансової підтримки. Долучившися до кампанії по збору коштів, яка стартує у жовтні 2019 року, ви зможете зробити свій внесок в справу відновлення колекції українського кіно.

За підтримки

Made by CASE digital studio
Found Arrow

+  FOUND  +

Хранитель музею

Хранитель музею

Охоронець музею

1930, Перша кінофабрика ВУФКУ (Одеса), 6 ч. / 1800 м

Режисер:
 Борис Тягно
Сценарист:
 Мойсей Зац
Оператор:
 Борис Завелєв
Художник:
 Йосип Шпінель
У ролях:
 Іван Замичковський (професор, хранитель музею), Ніна Лі (Марійка, його дочка), Степан Шагайда (комісар), Олесь Подорожний (Хмара, петлюровець), Григорій Довженко (червоноармієць), П.Матвієнко (петлюровець), Борис Шелестов-Заузе (польський офіцер), Володимир Уральський, Георгій Астаф’єв (партизани),  Віталій Кучвальський, Микола Бочкарьов (червоноармійці)

Директор музею української культури професор Корнієнко стоїть осторонь політики, намагається разом з дочкою займатися «чистою», як йому здається, наукою. Тому й до революційних подій він ставиться як до прикрого, але минущого явища.

Головна його турбота — у будь-що зберегти спадщину народу, навіть переправивши дещо за кордон. Поступово (не без впливу червоного комісара й своєї рідної доньки) профессор Корнієнко приходить до думки, що революція — не ворог культурі.

Роботу над фільмом розпочато у вересні 1929 р., завершено у квітні 1930 р. Прем’єра стрічки відбулася: 17.09.1930 в Києві, 30.06.1930 в Москві. Фільм зберігся без 6-ої частини.