Фотоколаж художника Миколи Рідного за мотивами фільму «Хранитель музею» (1930)

VR-проект художника Анатолія Бєлова та студії Sensorama за мотивами втраченого фільму «Проданий апетит» (1928)

Окремим сюжетом виставки стало залучення сучасних художників до переосмислення кінематографічного спадку ВУФКУ. Збираючи до купи фрагменти втрачених стрічок — документи про знімання, окремі кадри та сцени — митці створили нові мультимедійні твори.

Працюючи з фільмом ВУФКУ «Хранитель музею» (1930), Микола Рідний провів паралелі між 1920-ми та сьогоденням. В інтерпретації художника сюжет фільму про нерозуміння солдатами громадянської війни цінності музейної колекції перегукується з сучасними декомунізаційними процесами постмайданної України. Водночас, мінімалістична форма твору осмислює різні аспекти колоніальної та гендерної критики кіно 1920-х.

У свою чергу Анатолій Бєлов в співпраці зі студією Sensorama перенесли сюжет втраченого фільму «Проданий апетит» (1927) у віртуальну реальність. Відштовхнувшися від трагікомічної історії про багатія-ненажеру, який так багато їв, що мусив «орендувати» чужий шлунок, художник буквально закинув глядача у забитий коштовними товарами рот. Так критика антибуржуазного порядку денного 1920-х знайшла відгук в сучасній критиці споживання. А віднайдені елементи фільму заново зібралися у чудернацький спосіб.